убуток
УБУТОК, тку, ч., рідко . 1. Зменшення в кількості, об'ємі, ступені вияву тощо. В цілому ж маса матерії жодних убутків не знає; Бо ж як утратить одна якась річ на кількості часток, Інша на стільки ж прибуде, узявши собі ті утрати (Зеров, Вибр., 1966, 159); Убуток льодовиків порівняно з їх живленням, особливо в країнах, багатих на опади, незначний (Курс. заг. геол., 1947, 143); Дуже мала вологість повітря спричинює швидке висихання, збільшення природного убутку, а іноді й псування таких продуктів, як плоди, ягоди, овочі та зелень (Технол. пригот. їжі, 1957, 13).
2. діал. Збитки.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | убуток | убутки |
Родовий | убутку | убутків |
Давальний | убуткові, убутку | убуткам |
Знахідний | убуток | убутки |
Орудний | убутком | убутками |
Місцевий | на/у убутку | на/у убутках |
Кличний | убутку | убутки |