українізований
УКРАЇНІЗОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до українізувати; // у знач. прикм. Який українізувався. Українізованих родин було тоді [у 80-х роках XIX ст.] в Києві надто мало (Сам., II, 1958, 408).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | українізований | українізована | українізоване | українізовані |
Родовий | українізованого | українізованої | українізованого | українізованих |
Давальний | українізованому | українізованій | українізованому | українізованим |
Знахідний | українізований, українізованого | українізовану | українізоване | українізовані, українізованих |
Орудний | українізованим | українізованою | українізованим | українізованими |
Місцевий | на/у українізованому, українізованім | на/у українізованій | на/у українізованому, українізованім | на/у українізованих |