умираючий
УМИРАЮЧИЙ (ВМИРАЮЧИЙ), а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до умирати. Серед каховських піщаних кучугур, край ярмарку,.. вона сиділа над умираючою матір'ю (Гончар, II, 1959, 342); Умираючий промінь сонця падає на березу, кривавить білу кору (Шиян, Переможці, 1950, 145); // у знач. ім. умираючий, чого, ч.; умираюча, чої, ж. Той (та), хто вмирає. Вмираючий важко закашлявся (Тулуб, В степу.., 1964, 19).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | умираючий | умираюча | умираюче | умираючі |
Родовий | умираючого | умираючої | умираючого | умираючих |
Давальний | умираючому | умираючій | умираючому | умираючим |
Знахідний | умираючий, умираючого | умираючу | умираюче | умираючі, умираючих |
Орудний | умираючим | умираючою | умираючим | умираючими |
Місцевий | на/у умираючому, умираючім | на/у умираючій | на/у умираючому, умираючім | на/у умираючих |