унишкнути
УНИШКНУТИ, ну, неш; мин. ч. унишк, ла, ло; док., розм. Те саме, що затихнути. Потім Дидона мов унишкла, Звеліла, щоб і Гандзя вийшла, Щоб їй насумоватись [насумуватись] всмак (Котл., І, 1952, 85); Розмова знов унишкла. Вона [дівчина] кудись геть-геть дивилася, а він [Чіпка] - на неї (Мирний, II, 1954, 70); Як дощ піде, то вітер унишкне (Сл. Гр.)
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | унишкну | унишкнемо |
2 особа | унишкнеш | унишкнете |
3 особа | унишкне | унишкнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | унишкнув | унишкнули |
Жіночий рід | унишкнула | |
Середній рід | унишкнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | унишкнімо | |
2 особа | унишкни | унишкніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | унишкнувши |