уп'ялити
УП'ЯЛИТИ (ВП'ЯЛИТИ), лю, лиш; мн. уп'ялять; док., перех., в кого - що, у сполуч. зі сл. очі, погляд, зір. Довго або пильно, уважно вдивлятися. - І ти не бачилася більше з ним? - спитала я. - Ні. Лише три рази стрітилася. Розминаючись, уп'ялив на мене очі (Коб., І, 1956, 528); [Семен:] Про це не можна забувати, Параско. - Параска схопилася й вп'ялила очі в Семена (Галан, І, 1960, 508).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | уп'ялю | уп'ялимо |
2 особа | уп'ялиш | уп'ялите |
3 особа | уп'ялить | уп'ялять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | уп'ялив | уп'ялили |
Жіночий рід | уп'ялила | |
Середній рід | уп'ялило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | уп'яльмо | |
2 особа | уп'яль | уп'яльте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | уп'яливши |