упиняти
УПИНЯТИ (ВПИНЯТИ), яю, яєш, недок., УПИНИТИ (ВПИНИТИ), упиню, упиниш, док., перех., розм . 1. Зупиняти когось, утримувати від певних дій, учинків і т. ін. Батько навіть не спитав у дочки, де вона була: він звик до.. її никання по всіх усюдах і не впиняв ні в чому (Н.-Лев., IV, 1956, 246); Він так зрадів, що мусили його аж упиняти від гукання (П. Куліш, Вибр., 1969, 295); Як мати не вмовляла його, як не пестила - не змогла упинити, один тілько сон знеможив його, і він проспав аж до вечора (Мирний, І, 1954, 151); Хівря страх не любила того плачу дитячого.. Нічим його не впиниш! (Григ., Вибр., 1959, 110).
2. Стримувати, зупиняти (сльози). - Дитино моя кохана! Як же мені сльози впинити, коли самі з очей ринуть? (Вовчок, І, 1955, 49); Страшний переказ Карпів упинив Івасеві сльози (Мирний, І, 1954, 271).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | упиняю | упиняємо |
2 особа | упиняєш | упиняєте |
3 особа | упиняє | упиняють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | упинятиму | упинятимемо |
2 особа | упинятимеш | упинятимете |
3 особа | упинятиме | упинятимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | упиняв | упиняли |
Жіночий рід | упиняла | |
Середній рід | упиняло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | упиняймо | |
2 особа | упиняй | упиняйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | упиняючи | |
Минулий час | упинявши |