упокорювання
УПОКОРЮВАННЯ (ВПОКОРЮВАННЯ), я, с. Дія за знач. упокорювати.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | упокорювання | упокорювання |
Родовий | упокорювання | упокорювань |
Давальний | упокорюванню | упокорюванням |
Знахідний | упокорювання | упокорювання |
Орудний | упокорюванням | упокорюваннями |
Місцевий | на/у упокорюванні | на/у упокорюваннях |
Кличний | упокорювання | упокорювання |