уречевлювання
УРЕЧЕВЛЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. уречевлювати.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | уречевлювання | уречевлювання |
Родовий | уречевлювання | уречевлювань |
Давальний | уречевлюванню | уречевлюванням |
Знахідний | уречевлювання | уречевлювання |
Орудний | уречевлюванням | уречевлюваннями |
Місцевий | на/у уречевлюванні | на/у уречевлюваннях |
Кличний | уречевлювання | уречевлювання |