ускладнений
УСКЛАДНЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до ускладнити. Образ у П. Тичини прозорий, ясний, ні в якому разі - не спрощений чи невмисне ускладнений (Рад. літ-во, 7, 1967, 40); // у знач. прикм. Складніший, ніж звичайно, ніж інший. Ускладнені пологи.
^ Ускладнене речення, лінгв. - речення, до складу якого входять відокремлені і приєднувальні конструкції, порівняльні звороти, модально-вставні утворення. Обмеження дії, вираженої формою умовного способу, може передаватися простим ускладненим реченням (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 328).
2. До якого додалося ускладнення (у 2 знач.). - Грип я перележу й дома. - У вас грип дуже ускладнений... І там [у лікарні] ми взагалі вас підлікуємо. Вам потрібне клінічне лікування (Мушк., Серце.., 1962, 183).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ускладнений | ускладнена | ускладнене | ускладнені |
Родовий | ускладненого | ускладненої | ускладненого | ускладнених |
Давальний | ускладненому | ускладненій | ускладненому | ускладненим |
Знахідний | ускладнений, ускладненого | ускладнену | ускладнене | ускладнені, ускладнених |
Орудний | ускладненим | ускладненою | ускладненим | ускладненими |
Місцевий | на/у ускладненому, ускладненім | на/у ускладненій | на/у ускладненому, ускладненім | на/у ускладнених |