ушпигнути
УШПИГНУТИ (ВШПИГНУТИ), ну, неш, док., перех., чим і без додатка, розм. 1. Уколоти чим-небудь тонким, гострим, ужалити і т. ін. Еней од Турна утікає! І Турн вдогонку поскакав. Той не втече, сей не догонить, От тілько-тілько не вшпигне (Котл., І, 1952, 263); Пан з великою бородою зірвався з місця, немов його вшпигнула гадюка (Фр., IV, 1950, 172).
2. перен. Дошкулити комусь, образивши зауваженням, натяком. - Мосьє Дулькевич забув, що він розповідає про мосьє Марчинського, - ушпигнув поляка француз (Загреб., Європа 45, 1959, 400).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ушпигну | ушпигнемо |
2 особа | ушпигнеш | ушпигнете |
3 особа | ушпигне | ушпигнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | ушпигнув | ушпигнули |
Жіночий рід | ушпигнула | |
Середній рід | ушпигнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ушпигнімо | |
2 особа | ушпигни | ушпигніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | ушпигнувши |