фах
ФАХ, у, ч. 1. Вид заняття, трудової діяльності, що вимагає певної підготовки і є основним засобом до існування; професія. А Краньцовська? Вона навіть не знала добре, до якого фаху лагодиться Славко (Март., Тв., 1954, 332); Кобзарі пишалися своїм фахом (Тулуб, Людолови, І, 1957, 343); - Ви така ще молода і вже лікар, - вголос подумала Маргіт і вперше за всю дорогу всміхнулася. - Який хороший ви маєте фах: рятувати людей! (Гончар, Новели, 1954, 53); *У порівн. Сапер тримає смерть в руках І з нею розмовляє, Мов то його одвічний фах (Перв., І, 1958, 389); // Будь-який вид занять, що є основним засобом до існування. Був батько й писарем, і діти учив по селах. Шахтарем на рудні був, зазнав на світі багато фахів (Сос., II, 1958, 365); Стоять вони удвох коло отари в степу - .. один з гирлигою, жезлом пастуха, що засвідчує приналежність до найдавнішого фаху людського, а другий з емблемою у вигляді крил на кашкеті (Гончар, Тронка, 1963, 5).
2. Основна кваліфікація, спеціальність. Секретар райкому за фахом агроном (Вол., Сади.., 1950, 162); Катря вибрала собі на майбутнє фах інженера-електрика (Рибак, Час.., 1960, 454); Брався [Грибовський] робити все, нічого не вміючи, не маючи жодного людського фаху (Довж., І, 1958, 293); // перен., розм. Справа, заняття, в якому хтось виявляє велике вміння, майстерність, хист. Він так уподобав фах розвідника і так досконало вивчив свою справу, що міг пробратися до самої стоянки ворога (Скл., Орл. крила, 1948, 31).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | фах | фахи |
Родовий | фаху | фахів |
Давальний | фахові, фаху | фахам |
Знахідний | фах | фахи |
Орудний | фахом | фахами |
Місцевий | на/у фаху | на/у фахах |
Кличний | фаху | фахи |
фаховий
ФАХОВИЙ, а, е. 1. Стос. до фаху, пов'язаний з якимось фахом. - Маня майже розпачає [розпачує], що не може... виїхати за границю й віддатись вищим фаховим студіям (Коб., III, 1956, 18); Навчання в художніх школах провадиться тільки з фахових дисциплін (Мист., 1, 1966, 22); Із зростанням темпів технічного прогресу поглиблюється фаховий поділ праці між селянами (Ком. Укр., 4, 1967, 66).
2. Стос. до фахівця. Її слухачі, нарешті, почули повідомлення, що входило вже безпосередньо в коло їхніх фахових і творчих інтересів (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 174); // Власт. фахівцеві. Вона люто замірилась, і стусонула б, знавіснівши, коли б лицедій з фаховою вправністю не одхилився геть (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 468); Досі він вважав, що володів фаховим даром журналіста - з першого погляду розгадувати і визначати людей (Гончар, Земля.., 1947, 64); // Який є фахівцем. Бачинський враз з своєю жінкою, також артисткою драматичною з непосліднім талантом, були зразу одинокими фаховими акторами тої початкуючої сцени (Фр., XVI, 1955, 97).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | фаховий | фахова | фахове | фахові |
Родовий | фахового | фахової | фахового | фахових |
Давальний | фаховому | фаховій | фаховому | фаховим |
Знахідний | фаховий, фахового | фахову | фахове | фахові, фахових |
Орудний | фаховим | фаховою | фаховим | фаховими |
Місцевий | на/у фаховому, фаховім | на/у фаховій | на/у фаховому, фаховім | на/у фахових |