форкання
ФОРКАННЯ, я, с . Дія за знач. форкати і звуки, утворювані цією дією. Замфір сидів у садку, затоплений в задумі, і не помічав ані холодного, вогкого подиху плавнів, ні форкання коней, що гризли оддалік траву (Коцюб., І, 1955, 213); Чути тупіт кінських ніг, стомлене форкання ніздрями (Епік, Тв., 1958, 530).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | форкання | форкання |
Родовий | форкання | форкань |
Давальний | форканню | форканням |
Знахідний | форкання | форкання |
Орудний | форканням | форканнями |
Місцевий | на/у форканні | на/у форканнях |
Кличний | форкання | форкання |