фук
ФУК1, а, ч. Шашка, яку знімає партнер за недогляд під час гри в шашки. Узяти фука.
ФУК2, у, ч. , діал. Крик, галас, дорікання, сварка.
З фуком - з криком, галасом, докорами; сварливо. - Ну-ну! - розходились! От іще татуня спом'яніть! - озвалась Мася з фуком (Свидн., Люборацькі, 1955, 190); Говорив [Юра] із нею [жінкою] часто з фуком, не раз і побивав (Фр., IV, 1950, 400); Виштовхує [Віра Славка] - за двері: з фуком, грюкотом, демонстративно одягається - на цілий день. Пішли (Кач., II, 1958, 20).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | фук | фуки |
Родовий | фуку | фуків |
Давальний | фукові, фуку | фукам |
Знахідний | фук | фуки |
Орудний | фуком | фуками |
Місцевий | на/у фуку | на/у фуках |
Кличний | фуку | фуки |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | фук | фуки |
Родовий | фука | фуків |
Давальний | фукові, фуку | фукам |
Знахідний | фук | фуки |
Орудний | фуком | фуками |
Місцевий | на/у фуку | на/у фуках |
Кличний | фуку | фуки |