холуй
ХОЛУЙ, я, ч . 1. заст., зневажл. Лакей, слуга. - Я зроблю з вас свого слугу, свою покоївку, і ви будете ретельно виконувати функції холуя (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 92).
2. перен., розм. Той, хто запопадливо прислужується кому-небудь, плазує перед кимсь. Ті ж, хто.. добровільно продає свої здібності реакції,- тих по заслузі звемо панськими прихвоснями й холуями (Еллан, II, 1958, 166); - Ти став німецьким холуєм. На брата з гвинтівкою пішов, мерзотнику Нема тобі пощади! (Шер., В партиз. загонах, 1947, 54).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | холуй | холуї |
Родовий | холуя | холуїв |
Давальний | холуєві, холую | холуям |
Знахідний | холуя | холуїв |
Орудний | холуєм | холуями |
Місцевий | на/у холуї | на/у холуях |
Кличний | холую | холуї |