худобинка
ХУДОБИНКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до худобина 1, 2. [3-й чоловік:] І худобинку треба шанувати, бо вона - німий язик... (Кроп., II, 1958, 497); Ото краму того надбає [баба], попродасть, гроші зіб'є, купить худобинку: коненята, бички, овечатка (Дн. Чайка, Тв., 1960, 82).
2. діал. Зменш.-пестл. до худобина 4. І що є у нас, хоч скотинка, хоч хлібець на току, худобинка у скриньці, так сьому так усе без порчі й бути? (Кв.-Осн., II, 1956, 22).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | худобинка | худобинки |
Родовий | худобинки | худобинок |
Давальний | худобинці | худобинкам |
Знахідний | худобинку | худобинок |
Орудний | худобинкою | худобинками |
Місцевий | на/у худобинці | на/у худобинках |
Кличний | худобинко | худобинки |