цілинник
ЦІЛИННИК1, а, ч. Той, хто працює на цілині, освоює цілинні землі. У старих словниках ви знайдете слово «цілина», але не знайдете слова, «цілинник». Воно народилось у 50-і роки, так само, як у роки колективізації з'явилося слово «колгоспник» (Брежнєв, Цілина, 1979, 34).
ЦІЛИННИК2, а, ч., рідко. Те саме, що цілина 2. І все-таки Олексій з дороги звернув. Відшукав польову стежку, що мала завести його на цілинник, а звідти й на вибалок (Логв., Літа.., 1960, 22).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | цілинник | цілинники |
Родовий | цілинника | цілинників |
Давальний | цілинникові, цілиннику | цілинникам |
Знахідний | цілинник, цілинника | цілинники, цілинників |
Орудний | цілинником | цілинниками |
Місцевий | на/у цілиннику | на/у цілинниках |
Кличний | цілиннику | цілинники |