цілючість
ЦІЛЮЧІСТЬ, чості, ж., розм. Властивість за знач. цілючий.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | цілючість | цілючості |
Родовий | цілючості, цілючости | цілючостей |
Давальний | цілючості | цілючостям |
Знахідний | цілючість | цілючості |
Орудний | цілючістю | цілючостями |
Місцевий | на/у цілючості | на/у цілючостях |
Кличний | цілючосте | цілючості |