шкурництво
ШКУРНИЦТВО, а, с., розм. Поведінка, вчинки шкурника. Василь сказав гірку правду Любчику про шкурництво, про себелюбство (Хижняк, Невгамовна, 1961, 154).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шкурництво | шкурництва |
Родовий | шкурництва | шкурництв |
Давальний | шкурництву | шкурництвам |
Знахідний | шкурництво | шкурництва |
Орудний | шкурництвом | шкурництвами |
Місцевий | на/у шкурництві | на/у шкурництвах |
Кличний | шкурництво | шкурництва |