шмигонути
ШМИГОНУТИ, ну, неш, док., однокр., розм. Підсил. до шмигнути. Сайгак прудконогий шмигоне десь далеко-далеко і зникне вмить між густими травами (Коцюб., І, 1955, 180); Тільки що голова й десяцький ступили на кладки, з-під кладок вискочив один парубок і загилив кулаком по спині попереду голові, а потім десяцькому та-й зслиз.. шмигонув під місток (Н.-Лев., VI, 1966, 357); Пробігши повз Антоніну, Грибовський шмигонув за ріг хліва (Довж., І, 1958, 371).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | шмигону | шмигонемо |
2 особа | шмигонеш | шмигонете |
3 особа | шмигоне | шмигонуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | шмигонув | шмигонули |
Жіночий рід | шмигонула | |
Середній рід | шмигонуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | шмигонімо | |
2 особа | шмигони | шмигоніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | шмигонувши |