шурупати
ШУРУПАТИ, аю, аєш, недок., в чому, чого, фам. Розбиратися в чому-небудь. [Герасим:] Мужик не дуже-то шурупає в грошах, йому як розмальована бу-мажка, то й гроші (К.-Карий, І, 1960. 374); [Семен:] Ану, Іване, прочитай, що тут написано! Ти ж хвалився мені, що трохи шурупаєш грамоти (Кроп., І, 1958, 113); - Прийшов [Віктор], посміхається, ніби і справді щось шурупає в таких задачах,- блимав очима Санько, увібравши голову в плечі (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 167).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | шурупаю | шурупаємо |
2 особа | шурупаєш | шурупаєте |
3 особа | шурупає | шурупають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | шурупатиму | шурупатимемо |
2 особа | шурупатимеш | шурупатимете |
3 особа | шурупатиме | шурупатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | шурупав | шурупали |
Жіночий рід | шурупала | |
Середній рід | шурупало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | шурупаймо | |
2 особа | шурупай | шурупайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | шурупаючи | |
Минулий час | шурупавши |