юнкер
ЮНКЕР, а, ч. 1. У буржуазно-феодальній Пруссії - великий землевласник-дворянин; взагалі великий німецький поміщик. Померанія, Мекленбург і Бранденбург були в Німеччині минулого цитаделлю східноельбських юнкерів (Наука.., 10, 1959, 55).
2. У російській армії і флоті до середини 60-х років XIX ст. - доброволець (рядовий або унтер-офіцер) з дворян, який, прослуживши певний термін (і звичайно витримавши іспит), міг стати офіцером. За обідом Аракчеєв розпитував юнкера про петербурзькі новини, про його батьків (Кочура, Зол. грамота, 1960, 201).
3. У дореволюційній Росії - вихованець військового училища, що готувало офіцерів. Робітники «Арсеналу», відбивши дві атаки, перейшли [30 жовтня 1917 р.] в наступ. Після сильного обстрілу арсенальці атакували будинок Бутишовської школи прапорщиків, зломили опір юнкерів і захопили його (Іст. УРСР, II, 1957, 64); - Тату, а хто це такі юнкери?-спитала Таня. - А ти хіба не знаєш? - відповів їй швидко Микита. - Панські синки. На офіцерів учаться (Коп., Сон. ранок, 1951, 138).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | юнкер | юнкери |
Родовий | юнкера | юнкерів |
Давальний | юнкерові, юнкеру | юнкерам |
Знахідний | юнкера | юнкерів |
Орудний | юнкером | юнкерами |
Місцевий | на/у юнкері, юнкерові | на/у юнкерах |
Кличний | юнкере | юнкери |