імущий
ІМУЩИЙ, а, е, книжн., заст. Багатий, заможний. Соціалістична революція ліквідувала монополію імущих класів на освіту (До 40-річчя Вел. Жовтн. соц. рев., 1957, 33).
@ Власть імущі, заст.- можновладці. Католицька церква в Польщі, Чехословаччині, Угорщині і на Балканах завжди грала велику політичну роль, відстоюючи, всіма засобами інтереси власть імущих (Галан, Памфл. й фейл., 1951, 52).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | імущий | імуща | імуще | імущі |
Родовий | імущого | імущої | імущого | імущих |
Давальний | імущому | імущій | імущому | імущим |
Знахідний | імущий, імущого | імущу | імуще | імущі, імущих |
Орудний | імущим | імущою | імущим | імущими |
Місцевий | на/у імущому, імущім | на/у імущій | на/у імущому, імущім | на/у імущих |