їзда
ЇЗДА, и, ж. 1. Дія за знач. їздити. Кінські підкови хляпали та калюка на всі боки розбігалася од прудкої їзди... (Мирний, І, 1949, 330); Вона зовсім забракувала лижі і спосіб їзди на них (Л. Укр., V, 1956, 54); Після довгої їзди в автобусі Антон, розминаючи ноги, вийшов з машини (Чорн., Потік.., 1956, 197).
2. У сполуч. з іменниками, які означають час, є мірою відстані. До Мессіни лишилась 1 година їзди (Коцюб., III, 1956, 353); Хто б повірив, що звідси лише година їзди до великого міста! (Жур., Звич. турботи, 1960, 3).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | їзда | їзди |
Родовий | їзди | їзд |
Давальний | їзді | їздам |
Знахідний | їзду | їзди, їзд |
Орудний | їздою | їздами |
Місцевий | на/у їзді | на/у їздах |
Кличний | їздо | їзди |