їздовий
ЇЗДОВИЙ, а, е. Признач. для їзди (у 1 знач.). Їздові коні; // у знач. ім. їздовий, вого, ч. Той, хто доглядає за кіньми та їздить ними (у колгоспі, у війську тощо). Перше ніж стати листоношею, Михей орав і сіяв, був пастухом, сторожем, а згодом - їздовим: возив голову колгоспу (Зар., На.. світі, 1967, 20); По тилах ішла чистка за чисткою. У піхоту забрали кухарів, писарів, їздових, старшин (Гончар, III, 1959, 113).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | їздовий | їздова | їздове | їздові |
Родовий | їздового | їздової | їздового | їздових |
Давальний | їздовому | їздовій | їздовому | їздовим |
Знахідний | їздовий, їздового | їздову | їздове | їздові, їздових |
Орудний | їздовим | їздовою | їздовим | їздовими |
Місцевий | на/у їздовому, їздовім | на/у їздовій | на/у їздовому, їздовім | на/у їздових |