ґелґотання
ГЕЛГОТАННЯ, ГЕЛГОТІННЯ, я, с. Дія за знач. гелготати і гелготіти і звуки, утворювані цією дією. Навесні над Воркутою стоїть гамір від гусячого гелго-тання (Багмут, Опов., 1959, 47); - Гелготіння гусей, крякіт качок, різноголосий гомін, засмаглі обличчя циган і циганок (Рибак, Помилка.., 1956, 151); Знову почулося знадвору гелготання німців (Гончар, І, 1954, 133); Не чув [Мамай] і німецького гелготіння рейтарів - біля дверей та під вікном (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 85).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ґелґотання | ґелґотання |
Родовий | ґелґотання | ґелґотань |
Давальний | ґелґотанню | ґелґотанням |
Знахідний | ґелґотання | ґелґотання |
Орудний | ґелґотанням | ґелґотаннями |
Місцевий | на/у ґелґотанні | на/у ґелґотаннях |
Кличний | ґелґотання | ґелґотання |