ґуральник
ГУРАЛЬНИК, а, ч., заст. Робітник на гуральні. Особливою активністю і непримиренністю серед повстанців [на Україні у XVII ст.] відзначалась найбільш гноблена частина селян і міська біднота..: будники, гуральники (Іст. УРСР, І, 1953, 223).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ґуральник | ґуральники |
Родовий | ґуральника | ґуральників |
Давальний | ґуральникові, ґуральнику | ґуральникам |
Знахідний | ґуральника | ґуральників |
Орудний | ґуральником | ґуральниками |
Місцевий | на/у ґуральнику, ґуральникові | на/у ґуральниках |
Кличний | ґуральнику | ґуральники |