§ 11. Чергування У — В
1. В українській мові чергуються як прийменники у,
в, так і префікси у-, в- у словах. У вживається для
того, щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови:
а) між приголосними:
Наш учитель; Десь у хлібах
кричав перепел;
б) на початку речення перед приголосним:
У
присмерку літають ластівки так низько (Павличко); Увійшли до хати; У
лісі стояв гамір, пахло квітами;
в) незалежно від закінчення попереднього слова перед
наступними в, ф, а також перед сполученнями літер льв,
св, тв, хв і под.:
Сидимо у вагоні; Не спитавши броду, не
сунься у воду (Приказка); Велике значення у формуванні характеру має
самовиховання; Одягнена у хвою, шумить дрімуча тайга;
г) після паузи, що на письмі позначається комою,
крапкою з комою, двокрапкою, тире, дужкою й крапками, перед приголосним:
Стоїть
на видноколі мати — у неї вчись (Б. Олійник); Це було... у
Києві; До мене зайшла товаришка, учителька із сусіднього села.
2. В уживається для того, щоб уникнути збігу
голосних:
а) між голосними:
У нього в очах засвітилась
відрада (Панас Мирний); Була в Одесі; Прочитала в оголошенні;
б) на початку речення перед голосними:
В очах його
світилась надія; В Антарктиді працюють наукові експедиції;
в) після голосного перед більшістю приголосних (крім в,
ф, льв, св, хв і под.):
Пішла в садок вишневий (Шевченко);
Люди врозкид розляглися в траві (Гордієнко).
3. У — В не чергуються:
а) у словах, що вживаються тільки з в або
тільки з у:
вдача, вклад, вправа, вступ (і удача, уклад,
управа, уступ — з іншими значеннями); взаємини, влада, власний,
властивість, вплив і т. ін.; увага, ударник, узбережжя, указ,
умова, усталення, установа, уява,
а також у похідних утвореннях:
вступний,
владар, уважність, ударницький, умовний та ін.;
б) у власних іменах і в словах іншомовного
походження:
Вдовенко, Врубель, Владивосток; Угорщина, Удовиченко,
Урал, увертюра, ультиматум, утопія та ін.
Примітка. У поезії поряд із звичайною формою
Україна іноді вживається Вкраїна.