§ 149. Географічні назви інших країн
Географічні назви інших країн передаємо в українській мові відповідно до вимог практичної транскрипції.
Е, Ě , ІЕ, Ё, Э, И
1. Літери слов’янських алфавітів е, ě та сполуку іе передаємо через е:
Бездна, Воронеж, Загреб, Зеленодольськ, Нове Место, Ополе, Ветлуга, Лена, Пенза, Щецин.
Але в деяких позиціях літеру е слов’янських мов із кириличним алфавітом передаємо через є:
1) на початку слова, після голосного й при роздільній вимові після приголосного:
Єйськ, Єлець, Єнісей, Єгор’євськ, Колгуєв, Скоп’є;
2) після приголосних (крім шиплячих, р і ц) у суфіксі -єв та в сполученні цього суфікса з антропонімним -єй (-єєв) російських назв, похідних переважно від прізвищ:
море Лаптєвих, Лежнєво, Матвєєва затока,
але Плещеєво, Ржев, мис Рум’янцева;
3) коли російському е відповідає в аналогічних українських основах і:
Бєжецьк, Бєлгород, Бєлово, Бєлорєцьк, Благовєщенськ, Желєзноводськ, Орєхово-Зуєво.
Але в географічних назвах, що мають у російській мові форму, спільну з відповідною українською, таке е передаємо через і:
Біла, оз. Біле, Вітка, Лісна, Негоріле, Піщане, мис Сірий та ін.
Це стосується й польського ia:Біла Підляська, Білосток тощо.
Білоруське е передаємо через і (у назвах, засвоєних українською мовою) або через е:
Біловезька Пуща, Білорусь,
але Речиця.
Примітка. Польське, чеське й словацьке закінчення -e, що наявне в географічних назвах із суфіксами -ц-, -іц-, -иц- (лат. -c-, -ic-) і виражає значення множини, в українській мові передаємо закінченням -і з відповідним граматичним значенням: Кельці, Кошиці, Лідиці, Пардубиці. Ці географічні назви відмінюємо: Кошиці — Кошиць, Кошицям… Назви на зразок Закопане мають форму прикметника середнього роду (однина) й, отже, їх відмінюємо за зразком: Закопане, Закопаного, Закопаному і т. ін.
2. Російську літеру ё передаємо:
1) через йо на початку та в середині слова, коли воно означає звукосполучення й + о:
Йолкіно, Соловйово;
2) через ьо в середині слова, коли воно означає сполучення м’якого приголосного з о:
мис Дежньова, р. Оленьок,
але в назвах, утворених від спільних для української та російської мов слів, пишемо е: р. Березова, Орел, Семеново.
3) через о під наголосом після ч, щ:
Рогачово, Щокіно.
3. Російську літеру э передаємо через е:
Ельбрус, Ельтон, Еліста.
4. Літеру и передаємо:
1) через і:
а) на початку географічних назв:
Ігарка, Іркутськ, оз. Ільмень, Індигірка, Іртиш;
б) у кінці незмінюваних назв або слів у формі множини:
Бронниці, Жигулі, Митищі;
в) усередині слова після приголосного — перед голосним, приголосним й або іншими приголосними (крім випадків, передбачених нижче):
Челябінськ, Двіна, Кінешма, оз. Селігер, Бородіно, Рієка.
2) через ї після голосного й при роздільній вимові після приголосного:
Троїцьк, Ананьїно, Мар’їно.
Примітка. У географічних назвах, утворених від загальних назв та імен, спільних за походженням для української та російської мов, звичайно пишемо и в суфіксах -ин-, инськ-: Березина, Гусине Озеро, Дудинка, Жабинка, Карпинськ, Крутинське, Правдинськ (докладніше про правопис и див. нижче);
3) через и:
а) після ж, ч, ш, щ і ц перед приголосним:
Жигалово, Жиздра, Ачинськ, Нальчик, Єгоршино, Ішим, Камишин, Тушино, Щигри, Цимлянськ та ін.;
б) у географічних назвах, утворених від імен, спільних для української та інших слов’янських мов, які в українській мові пишемо з и:
Гаврилово, Данилов, Дмитров, Михайловське, але Ніколаєвськ-на-Амурі та ін.
(тобто від імен, що в українській мові мають форму, виразно відмінну від форми цього ж імені, вживаної в інших мовах);в) у коренях спільних для української та російської мов географічних назв, якщо ці корені пишемо з и:
Виноградово, Кисловодськ, Клин, Кричев, Курильські острови, Липецьк, Лихославль, Тихорєцьк;
г) у складних географічних назвах, де и виконує функцію сполучного звука:
Владивосток, П’ятигорськ, Семипалатинськ;
ґ) у префіксі при-:
Приволжя, Примор’я, Прикумськ;
д) у суфіксах -ик-, -ич-, -иц-, -ищ-:
Зимовники, Тупик; Боровичі, Котельнич, Осиповичі, Углич; Бронниці, Гливиці, оз. Колвицьке, Луховиці; Митищі, Ртищево;
е) у закінченнях географічних назв, уживаних у формі множини, якщо в російській мові тверда основа:
Березники, Валуйки, Горки.
Ы, Y
5. Літеру ы (в латиноалфавітних мовах y) передаємо через и:
Викса, Витегра, Іртиш, Сизрань, Сиктивкар, Чебоксари, Шахти.
Ą, Ę
6. Польські носові ą, ę передаємо, як і в прізвищах, (див. § 144, п. 9) сполученнями літер ом, ем перед губними приголосними:
Домброва, Дембиця;
перед іншими приголосними — сполученнями літер он, ен:Конт, Ченстохова.