§ 150. Географічні назви з прикметниковими закінченнями
1) прикметникові закінчення слов’янських географічних назв передаємо так само, як у прізвищах, але у формі всіх трьох граматичних родів та однини й множини: у чоловічому роді — через -ий після твердого приголосного, через -ій — після м’якого приголосного; у жіночому роді — через -а, -я; у середньому роді — через -е, -о, -є; у множині — через -і:
Становий (хребет); Великий Устюг, Новий Сад, Оленій (острів); Лиха (річка), Нижня Тунгуска, Банська Бистриця, Зелена Гура; Благодарне, Бологе (рос. Бологое), Велико-Тирново, Покровське; Карлові Вари.
Примітка. Російські географічні назви, похідні від прізвищ на -ой без суфіксів ск-, -цк-, зберігають закінчення -оє: Толстоє;
2) слов’янські назви з кінцевими -ово, -ево та -ино передаємо через ово, -єво та -іно (-їно), після шиплячих — -ино зі збереженням закінчення -о (на відміну від аналогічних українських назв на -е):
Внуково, Габрово, Косово, Орєхово-Зуєво, Сараєво; Бородіно, Мар’їно, Пушкіно; Єгоршино, Рощино.
Закінчення -о зберігається і в назвах на зразок Радомсько, що за походженням є відносними прикметниками, які в сучасній українській мові, на відміну від попередніх географічних назв, не відмінюємо;3) польське ó, наявне в суфіксі -ów у польських географічних назвах, передаємо через -у або за традицією через -і:
Жирардув, Жешув, ТомашувМазовецький і т. ін.,
але традиційно:Грубешів, Краків та ін.
Літеру -о в суфіксі -óv у чеських і словацьких назвах передаємо через -о, але в назвах змішаних поселень з етнічними словаками та українцями за традицією — через -і:Крнов, Орлов, Простейов, Пршеров,
але Бардіїв, Воронів, Пряшів.