§ 151. Географічні назви. Апостроф, м’який знак
1. Апостроф, м’який знак у слов’янських географічних назвах ставимо в тих самих випадках, що й у прізвищах (див. § 144), а в назвах неслов’янського походження на території слов’янських країн, крім того, — після деяких інших приголосних:
Скоп’є, Ак’яр, Амудар’я;
перед йо апостроф не пишемо:Муравйово.
Примітка. Коли я, ю означають сполучення м’якого приголосного з а, у, то апостроф перед ними не пишемо: Вязьма, Вятка, Кяхта, Крюково, Рязань, Хярма.
2.
1) твердий кінцевий приголосний основи ц пом’якшуємо в усіх слов’янських географічних назвах, зокрема в суфіксах -ець, -аць, -иц(я):
Олонець, Повенець, Череповець, Крагуєваць, Столаць; Дембиця, Ломниця, Речиця, Оломоуць.
2) суфікси географічних назв -ск, -цк передаємо відповідно українськими суфіксами -ськ, -цьк:
Брянськ, Гданськ, Курськ; Кузнецьк, Троїцьк.
Географічні назви, не вживані без номенклатурних слів, перекладаємо:
Аравійське море, мис Доброї Надії, Перська затока, Північний Льодовитий океан.
Звичайно перекладаємо і прикметники на означення розмірів, взаємного розміщення та сторін світу в складі географічних назв:
Великий каньйон, Нижній Новгород, Південна Америка, Північний полюс.