§ 2. Ненаголошені Е, И
1. У складах із ненаголошеними е та и пишеться та сама літера, що й під наголосом:
великий, величезний (бо велич), держу (бо одержати), клекотіти (бо клекіт), несу (бо принесений), шепотіти (бо шепіт), криве(бо криво), тримати (бо отримувати), широкий (бо широко).
У словах із постійним наголосом невиразний звук рекомендується перевіряти за словниками:
левада, леміш, кишеня, минулий.
2. Е завжди пишеться:
а) у групі -ере- (повноголосся), а також у групі -еле-:
берег, дерево, серед; зелень, пелена, селезень, шелест
б) у суфіксах -еня-, -ен-, -енк-, -еньк-, -ер(о), -есеньк-, -ечк-, -тель:
козеня, доручений, Юхименко, рученька, семеро, малесенький, книжечка, вихователь
в) коли е при зміні слова випадає:
березень (бо березня), вітер (бо вітру), мітел (бо мітла), справедливий (бо правда), хлопець (бо хлопця).
3. а) И пишеться в ряді слів у групах -ри-, -ли- між приголосними у відкритих складах:
бриніти, гриміти, дрижати,
кривавий, криниця, стриміти, тривати, тривога), глитати;
б) інколи ненаголошений и в групах -ри-,
-ли- перевіряється наголосом:
кришити (крихта, кришка), тримати
(стримувати); блищати (блискавка).
Відповідно до вимови в ряді слів не під наголосом
пишеться -рі-, -лі-:
дрімати, дрімливий, дрімота, тріщати,
перебріхувати; злітати.