§ 22. Іменникові суфікси
1. -ИК, -НИК та ін. Суфікси -ик, -ник, -івник, -чик
(-щик) пишуться з и:
братик, вузлик, передовик; гірник,
кулеметник; газівник, працівник; хлопчик, прапорщик.
Примітка. Слід відрізняти український суфікс
-ик від іншомовних -ик, -ік (їк). В іншомовних суфіксах
пишеться и або і (ї) відповідно до правил правопису и та і
(ї) в словах іншомовного походження: історик, медик, фізик; але: механік,
прозаїк, хімік.
2. -ИВ(О). Суфікс -ив(о), що вживається для вираження
збірних понять, які означають матеріал або продукт праці, пишеться тільки з и:
вариво, добриво, куриво, меливо, мереживо, місиво, морозиво, паливо,
печиво, прядиво;
але: марево (не матеріал і не продукт праці).
3. -АЛЬНИК, -ИЛЬНИК та ін.. У суфіксах -альник, -ильник, -ільник,
-альність після л перед н завжди пишеться ь:
постачальник,
уболівальник, фрезерувальник; волочильник, мастильник; полільник;
відповідальність, геніальність.
4. -АЛЬ, -ЕНЬ та ін. Кінцевий приголосний у суфіксах -аль,
-ень, -ець (-єць), -ість, -тель завжди м'який, а тому
всі слова з цими суфіксами пишуться з ь:
коваль, скрипаль;
велетень, в'язень; бельгієць, мовознавець, переможець; здатність,
свіжість; вихователь, любитель.
5. -ИНН(Я), -ІНН(Я) та ін. Суфікси -инн(я), -інн(я), -анн(я)
[-янн(я)] пишуться з двома н.
Суфікс -инн(я) вживається в іменниках
середнього роду, що означають збірні поняття:
бобовиння, гарбузиння,
картоплиння, павутиння;
але:
каміння, коріння, насіння.
Суфікс -інн(я) мають іменники середнього роду,
що утворюються від дієслів із голосними основи и та і:
горіти
— горіння, носити — носіння, ходити — ходіння,
шарудіти — шарудіння.
Суфікс -анн(я) [-янн(я)] мають іменники
середнього роду, утворені від дієслів із голосним основи а (я):
гукати
— гукання, гуляти — гуляння, зростати — зростання,
сприяти — сприяння.
Суфікс -енн(я) мають віддієслівні іменники
середнього роду, в яких наголос падає на корінь:
звернення, напруження,
піднесення, удосконалення.
6. -ЕН(Я) [-ЄН(Я)]. Суфікс -ен(я) [-єн(я)] вживається в
іменниках середнього роду, що означають живі істоти:
вовченя, гусеня,
чаєня.
7. -ЕЧОК [-ЄЧОК], -ЕЧК(А) [-ЄЧК(А)], -ИЧОК, -ИЧК(А)
та ін.. Суфікси зменшено-пестливих слів -ечок [-єчок],
-ечк(а) [-єчк(а)], -ечк(о) [-єчк(о)] не слід змішувати із суфіксами
-ичок, -ичк(а); останні бувають тільки в словах, що походять від
слів із суфіксами -ик, -иц(я):
вогничок, кошичок, вуличка,
паличка.
В інших випадках уживаються суфікси з е (є):
вершечок,
мішечок, краєчок; діжечка, копієчка, Марієчка, річечка; віконечко,
словечко, яєчко.
8. -ЕНК(О) [-ЄНК(О)], -ЕНЬК(О, А) [-ЄНЬК(О)]. Слід відрізняти суфікс -енк(о) [-єнк(о)]
від суфікса -еньк(о, а) [-єньк(о)]: суфікс -енк(о) [-єнк(о)]
вживається здебільшого в іменниках, що означають прізвища:
Гордієнко, Кравченко,
зрідка — у загальних назвах: безбатченко, коваленко;
суфікс -еньк(о,а) [-єньк(о)] вживається для творення пестливих назв:
батенько,
кониченько, серденько; ніженька, тополенька.
9. -ИСЬК(О) [-ЇСЬК(О)], -ИЩ(Е) [-ЇЩ(Е)]. За допомогою суфіксів -иськ(о) [-їськ(о)],
-ищ(е) [-їщ(е)] утворюються слова переважно з емоційно-негативним відтінком
від іменників усіх родів, причому після приголосного пишеться и, після
голосного — ї:
гноїсько, дівчисько, хлопчисько; вогнище,
побоїще, становище.
10. -ОВИЧ, -ІВН(А) [-ЇВН(А)]. При творенні чоловічих імен по батькові
вживається тільки суфікс -ович:
Васильович, Дорошович,
Ігорович, Микитович, Олексійович, Юрійович.
При творенні жіночих імен по батькові вживається
суфікс -івн(а), від імен на -й — -ївн(а):
Борисівна,
Василівна; Гордіївна, Сергіївна, Юріївна.
Від таких імен, як
Григорій, Ілля, Кузьма,
Лука, Микола, Сава, Хома, Яків,
відповідні імена по батькові будуть: Григорович,
Григорівна; Ілліч, Іллівна; Кузьмич (і Кузьмович),
Кузьмівна; Лукич, Луківна; Миколайович (і Миколович), Миколаївна
(і Миколівна); Савич (і Савович), Савівна;
Хомич (і Хомович), Хомівна; Якович, Яківна.
Примітка. При творенні імен по батькові в
основах імен відбувається чергування і з о: Антін —
Антонович, Антонівна; Федір — Федорович, Федорівна.
11. -ІВК(А) [-ЇВК(А)], -ОВК(А). В іменниках жіночого роду, утворених від
іменників та інших частин мови, вживається суфікс -івк(а) [-ївк(а)]:
голівка,
долівка, маївка, ножівка, полівка, спиртівка, частівка, шалівка,
шихтівка.
У деяких іменниках уживається суфікс -овк(а):
головка (капусти), духовка, зарисовка, підготовка.
12. -ОК. В іменниках чоловічого роду після приголосних
уживається суфікс -ок із випадним о у непрямих відмінках:
вершок,
гайок, кийок, кілок, лужок, стручок;
після м'яких приголосних перед
суфіксом -ок пишеться ь:
деньок, пеньок.
13. -ИР, -ИСТ, -ИЗМ, -ІР, -ІСТ, -ІЗМ. Іншомовні суфікси -ир, -ист,
-изм виступають після д, т, з, с, ц, ж,
ч, ш, р:
бригадир, командир; бандурист, дантист,
пейзажист; класицизм, педантизм, тероризм;
після решти приголосних
пишеться -ір, -іст, -ізм: вампір, гарнір,
пломбір; піаніст, спеціаліст; модернізм, плюралізм;
але в утвореннях
від власне українських коренів пишеться -ист, -изм:
боротьбист,
побутовизм, речовизм і т. ін.
Після голосних у цих суфіксах виступає ї:
акмеїст,
героїзм, конвоїр.