§ 23. Прикметникові та дієприкметникові суфікси
1. -Н(ИЙ), -Н(ІЙ). Суфікс -н(ий) уживається в переважній більшості
якісних і відносних прикметників:
дружний (спів), західний,
мільйонний, принадний, природний, фабричний.
Суфікс -н(ій) уживається порівняно в
небагатьох прикметниках (переважно відносних):
братній, всесвітній,
городній, давній, житній, задній, крайній, літній, майбутній, матерній,
незабутній, освітній, пізній, ранній, самобутній, суботній, хатній та
ін.
Суфікс -н(ій) уживається в усіх прикметниках прислівникового та
іменникового походження, які мають перед цим суфіксом ж, ш:
ближній,
вчорашній, давнішній, домашній, дорожній, дружній (потиск руки), зовнішній,
колишній, мужній, поздовжній, порожній, прийдешній, ранішній, сінешній,
справжній, сьогоднішній, тутешній, художній;
але:
потужний.
Примітка. У прикметниках, твірна основа яких
закінчується на н, приєднання суфіксів -н(ий), -н(ій)
викликає подвоєння н: знаменний, осінній, плинний, ранній,
туманний.
2. -АНН(ИЙ, -ЕНН(ИЙ), -АН(ИЙ), -ЕН(ИЙ). Прикметникові суфікси -анн(ий), -енн(ий),
які вживаються для підкреслення найвищої міри ознаки, пишуться з двома н:
невблаганний, нездоланний, неоціненний, несказанний, нескінченний,
страшенний;
але:
жаданий.
Подібні прикметники завжди мають наголос
на суфіксі, що відрізняє їх від дієприкметників, утворених від дієслівних
коренів за допомогою суфіксів -ан(ий), -ен(ий):
бажаний,
незлічений, неоцінений, неподоланий, несказаний, нескінчений.
3. -ИЧН(ИЙ), -ІЧН(ИЙ) [-ЇЧН(ИЙ)]. Складні суфікси -ичн(ий), -ічн(ий)
[-їчн(ий)] виступають, як правило, у прикметниках, похідних від слів
іншомовного походження; при цьому після кінцевого основи д, т,
з, с, ц, ж, ч, ш, р уживається -ичн(ий):
історичний, класичний, математичний, ортопедичний;
після решти приголосних — -ічн(ий):
академічний, анархічний, археологічний,
епічний, ідилічний, органічний;
після голосних — -їчн(ий):
архаїчний,
героїчний, прозаїчний.
4. -ИН, -ЇН. У присвійних прикметниках, утворених від іменників
першої відміни, після приголосних (крім й) пишеться суфікс -ин:
баба
— бабин, Галя — Галин, Коля — Колин, Маруся — Марусин,
свекруха — свекрушин, тітка — тітчин;
після голосних — -їн:
Марія — Маріїн, Софія — Софіїн.
Примітка. Приголосні г, к (шк),
х перед суфіксом -ин змінюються на ж, ч (щ), ш:
Ольга — Ольжин, дочка — доччин, Мелашка — Мелащин, сваха —
свашин.
5. -ИН(ИЙ), -ЇН(ИЙ). У прикметниках із значенням присвійності,
утворених від назв тварин, після приголосних (крім й) пишеться суфікс -ин(ий):
бджолиний, голубиний, горобиний, качиний, орлиний;
після голосних і апострофа — -їн(ий):
зміїний, солов'їний.
6. -ИСТ(ИЙ), -ЇСТ(ИЙ). Суфікс -ист(ий) уживається в прикметниках
після приголосних:
барвистий, голосистий, іскристий, перистий (пірчастий;
але: перістий — рябий), променистий, урочистий;
після голосних — -їст(ий):
вибоїстий, гноїстий, двоїстий,
оліїстий, троїстий.
7. -ЕВ(ИЙ), -ЄВ(ИЙ), -ОВ(ИЙ). Суфікс -ев(ий) уживається в прикметниках,
які мають перед цим суфіксом м'який або шиплячий приголосний і в яких наголос
падає переважно на основу слова:
березневий, грушевий, овочевий,
ситцевий.
У прикметниках, у яких перед суфіксом виступають м'які н,
т або й, пишеться -єв(ий):
алюмінієвий, дієвий,
життєвий, значеннєвий, суттєвий.
Суфікс -ов(ий) незалежно від наголосу вживається
у прикметниках, які мають перед цим суфіксом твердий приголосний:
вітровий,
казковий, кварцовий, палацовий, святковий, службовий.
Крім того, суфікс -ов(ий) уживається в прикметниках, які мають перед цим суфіксом
шиплячий (ж, ч, ш, щ), м'який приголосний або й, причому наголос
падає на закінчення:
бойовий, гайовий, грошовий, дійовий, дощовий,
життьовий, крайовий, нульовий, речовий, стильовий.
Ці ж правила поширюються на правопис суфіксів -ов-,
-ев-, (-єв-) у присвійних прикметниках жін. і середн. роду:
суфікс -ов- уживається в присвійних прикметниках, утворених від
іменників твердої групи:
майстер — майстрова, майстрове; Петро —
Петрова, Петрове; робітник — робітникова, робітникове;
Шевченко — Шевченкова, Шевченкове;
суфікс -ев- (після голосного -єв-) уживається в присвійних прикметниках, утворених від
іменників м'якої та мішаної груп:
Андрій — Андрієва, Андрієве; Ігор —
Ігорева, Ігореве; кобзар — кобзарева, кобзареве; скрипаль —
скрипалева, скрипалеве; сторож — сторожева, сторожеве; товариш — товаришева,
товаришеве.
У відповідних присвійних
прикметниках чоловічого роду суфікси -ов-, -ев- (-єв-) чергуються
з -ів (-їв):
Василева — Василів, майстрова — майстрів,
Олексієва — Олексіїв.
8. -УВАТ(ИЙ), [-ЮВАТ(ИЙ)], -ОВАТ(ИЙ), -ОВИТ(ИЙ). Суфікс -уват(ий), а після м'яких
приголосних -юват(ий), уживається в прикметниках на позначення певного
вияву ознаки:
горбуватий, круглуватий, синюватий, темнуватий,
а також на виявлення невеликої міри властивості, схильності до чогось,
позначуваної іменниковою основою: дуплуватий, злодійкуватий, остюкуватий,
піскуватий.
Суфікс -оват(ий) уживається в прикметниках,
якщо наголос падає на о:
плисковатий, стовбоватий.
Суфікс -овит(ий) уживається на означення
високого ступеня вияву ознаки:
гордовитий, грошовитий, талановитий.