§ 46. Велика буква у звертаннях і в ремарках
З великої букви пишемо:
1. Перше слово після знака оклику, яким відокремлюється звертання:
Вітре буйний, вітре буйний! Ти з морем говориш (Т. Шевченко).
2. Перше слово після знака оклику, що стоїть після вигуку або окличного слова, ужитих на початку речення:
— Агов! Де ти? (В. Нестайко).
Примітка. Якщо вигук стоїть у середині речення, то наступне слово пишемо з малої букви: Ждемо день і другий — гай-гай! — немає Тетяни (С. Васильченко).
3. Ремарки-фрази (подані в дужках), що вказують на ставлення слухачів до слів (промови) якоїсь особи:
— Ну, ось ви бачили в цій, по-моєму, талановитій, блискучій доповіді, що він справді дійшов висновків — глибоких, оригінальних, талановитих і, безперечно, високоцінних для нас. (У залі гучні, захоплені оплески.) (М. Івченко).
З великої букви пишемо й інші ремарки та посилання, узяті в дужки, що стоять після закінченого речення:
[Павлина:] Прощайте! (Вийшла) (І. Карпенко-Карий).