§ 47. І відміна
(Правопис 1993 р. Перейти до чинного правопису.)1. Родовий відмінок. У родовому відмінку однини іменники першої відміни
мають закінчення -и, -і, -ї.
а) И мають іменники твердої групи:
книжки, машини, перемоги, родини, фабрики.
б) І (після голосного та апострофа — ї)
мають іменники першої відміни м'якої та мішаної груп:
бурі, мрії, надії,
праці, робітниці, сім'ї; кручі, межі, площі, тиші.
Примітка. Форми родового відмінка однини та
називного множини нерідко розрізняються наголосами; пор.: дочки — дочки,
землі — землі, книжки — книжки, межі — межі,
сестри — сестри, сім'ї — сім'ї.
2. Давальний відмінок. У давальному відмінку однини іменники першої
відміни мають закінчення -і, після голосного та апострофа — -ї:
книжці,
машині, перемозі, фабриці; бурі, надії, робітниці, сім'ї, статті;
кручі, межі, площі, тиші.
3. Знахідний відмінок. У знахідному відмінку однини іменники першої
відміни твердої та мішаної груп мають закінчення -у, м'якої — -ю:
книжку, машину, перемогу, фабрику; кручу, межу, площу, тишу; бурю,
надію, робітницю, сім'ю, статтю.
4. Орудний відмінок. В орудному відмінку однини іменники першої відміни
твердої групи мають закінчення -ою, м'якої та мішаної груп — -ею,
після голосного та апострофа — -єю:
книжкою, машиною, перемогою,
фабрикою; бурею, надією, робітницею, сім'єю, статтею; кручею, межею,
площею, тишею.
5. Місцевий відмінок. У місцевому відмінку однини іменники першої
відміни мають закінчення -і, після голосного та апострофа — -ї:
на книжці, на машині, у перемозі, на фабриці; у бурі, у надії, при
робітниці, у сім'ї, у статті; на кручі, на межі, на площі, у тиші.
Примітка. Перед закінченням -і в
давальному та місцевому відмінках приголосні г, к, х
переходять відповідно в з, ц, с: нога — нозі, рука
— руці, муха — мусі.
6. Кличний відмінок. У кличному відмінку однини іменників першої відміни вживаються закінчення -о, -е, -є, -ю.
а) О мають іменники твердої групи:
дружино,
Ганно, книжко, Михайлівно, перемого, сестро.
б) Е мають іменники м'якої та мішаної груп, є
— іменники м'якої групи після голосного та апострофа:
воле,
земле, Катре, робітнице; душе, круче; Маріє, мріє, сім'є, Соломіє, а
також Ілле.
в) Ю мають деякі пестливі іменники м'якої групи:
бабусю, Галю, доню, матусю, тітусю.
Примітка. У звертаннях, що складаються з
двох власних назв — імені та по батькові, обидва слова мають закінчення тільки
кличного відмінка: Ганно Іванівно, Маріє Василівно.
1. Називний відмінок. У називному відмінку множини іменники першої
відміни твердої групи мають закінчення -и, м'якої та мішаної груп — -і, після голосного та апострофа — -ї:
книжки, машини, перемоги,
фабрики; бурі, надії, робітниці, статті, сім'ї; кручі, межі,
миші, площі;
також іменники чол. і спільного роду: старости (і з
іншим значенням старости), судді, сироти.
2. Родовий відмінок. У родовому відмінку множини іменники першої
відміни мають нульове закінчення або закінчення -ей, -ів.
а) Нульове закінчення мають іменники твердої, м'якої та мішаної груп:
баб (і бабів), верст (від верста — давня
міра відстані), верств (від верства — шар) і верстов (від
верства — давня міра відстані), вигід (від вигода) і вигод
(від вигода), губ (і губів), доріг, машин,
назв, свобод, фабрик, шкіл; бур, долонь, легень (і легенів),
надій, робітниць; круч, меж, площ.
б) Кілька іменників жін. роду закінчуються на -ей:
мишей, свиней, сімей, статей (від стаття) та ін.
в) Закінчення -ів мають деякі іменники чол. роду:
суддів, старостів,
окремі іменники жін. роду (див. вище п. а), а також прізвища:
Журбів, Чупринків і т. ін.
Примітка 1. В іменниках, які мають у
називному відмінку однини перед закінченням сполучення двох приголосних, у родовому відмінку множини між ними з'являється о або е.
О з'являється в тих іменниках, які мають після приголосного основи суфікс -к: дочок, книжок, кульок, мисок і т. ін., а також в іменниках гра (мн. ігри), кухня, поверхня, сосна, сукня: ігор, кухонь, поверхонь, сосон (і сосен), суконь. В інших іменниках з'являється е (є): боєнь, воєн (і війн), домен, копалень, лазень, мітел, шабель.
Вставних звуків, як правило, не буває в іменниках іншомовного походження: арф, догм, пальм, шайб; тільки в іменниках на -к(а) за аналогією до відповідних українських з'являється о: арка — арок, марка — марок.
О з'являється в тих іменниках, які мають після приголосного основи суфікс -к: дочок, книжок, кульок, мисок і т. ін., а також в іменниках гра (мн. ігри), кухня, поверхня, сосна, сукня: ігор, кухонь, поверхонь, сосон (і сосен), суконь. В інших іменниках з'являється е (є): боєнь, воєн (і війн), домен, копалень, лазень, мітел, шабель.
Вставних звуків, як правило, не буває в іменниках іншомовного походження: арф, догм, пальм, шайб; тільки в іменниках на -к(а) за аналогією до відповідних українських з'являється о: арка — арок, марка — марок.
Примітка 2. В іменниках іншомовного
походження з подвоєними приголосними в родовому відмінку множини це подвоєння
зберігається: бонн (від бонна), булл (від булла),
ванн (від ванна), вілл (від вілла), панн (від
панна).
3. Давальний відмінок. У давальному відмінку множини іменники першої
відміни мають закінчення -ам, -ям.
а) Закінчення -ам мають іменники твердої та мішаної груп:
книжкам, машинам, фабрикам; кручам, межам, площам.
б) Закінчення -ям мають іменники м'якої групи:
бурям, надіям, робітницям, сім'ям, статтям.
4. Знахідний відмінок. У знахідному відмінку множини іменники першої
відміни мають форму, однакову з формою називного або родового відмінка множини, причому:
а) іменники — назви осіб та істот мають форму,
однакову з формою родового відмінка множини:
ведмедиць, вовчиць,
листонош, молодиць, робітниць, українок.
Примітка. Іменники — назви деяких свійських
тварин уживаються також у формі, однаковій із формою називного відмінка: гнати
овець (і вівці), пасти корів (і корови),
годувати свиней (і свині);
б) іменники, що не означають істот, уживаються у
формі, однаковій із формою називного відмінка множини:
книжки, машини,
фабрики; вулиці, друкарні, мрії, сім'ї; кручі, межі, площі.
5. Орудний відмінок. В орудному відмінку множини іменники першої
відміни мають закінчення -ами, -ями, -ми.
а) Закінчення -ами мають іменники твердої та мішаної груп:
книжками, машинами, фабриками; кручами, межами, площами.
б) Закінчення -ями мають іменники м'якої групи:
вулицями, друкарнями, мріями, робітницями, сім'ями, статтями.
в) Закінчення -ми (паралельно з формами на -ами, -ями) мають лише поодинокі іменники:
ворітьми (і воротами),
курми, слізьми (і сльозами), свиньми (і свинями).
6. Місцевий відмінок. У місцевому відмінку множини іменники першої
відміни мають закінчення -ах для твердої та мішаної груп і -ях — для м'якої групи:
у книжках, на машинах; на кручах, на межах; у статтях,
у сім'ях.
7. Кличний відмінок. У кличному відмінку множини іменники першої відміни мають форму, однакову з називним:
баби, дочки, жінки, робітниці.