§ 49. ІІ відміна. Однина. Давальний відмінок
(Правопис 1993 р. Перейти до чинного правопису.)У давальному відмінку однини іменники другої відміни мають закінчення -ові, -еві, -єві або -у, -ю.
1. Закінчення -ові (у твердій групі), -еві (у
мішаній групі та в м'якій після приголосного), -єві (у м'якій групі після голосного та апострофа) мають іменники чол. роду (за винятком зазначених у п. 2 б):
будинкові, відмінкові, директорові, дубові, майстрові,
нахилові, Петрові, піонерові, робітникові, розумові; велетневі,
журавлеві, каменеві, пневі, секретареві, товаришеві, шахтареві;
добродієві, краєві, носієві, Сергієві, солов'єві.
Ці ж іменники приймають і закінчення -у (-ю):
будинку, відмінку, директору й т. д.
Паралельні закінчення -ові та -у мають також іменники середн. роду із суфіксом -к-, що означають малі істоти:
дитяткові — дитятку, немовляткові — немовлятку,
поросяткові — поросятку, теляткові — телятку, ягняткові — ягнятку.
Примітка. Коли в тексті зустрічається поряд
кілька іменників чол. роду у формі давального відмінка однини, то для уникнення
одноманітних відмінкових закінчень слід спочатку вживати закінчення -ові,
-еві (-єві), а тоді — -у (-ю): Симоненкові Василю
Андрійовичу, Леонідові Миколайовичу Іваненку, добродієві бригадиру.
2. Закінчення -у (у твердій і мішаній групах), -ю (у м'якій групі) мають:
а) іменники середн. роду:
місту, селу, святу;
прізвищу; знанню, знаряддю, обличчю, піддашшю, роздоріжжю; серцю,
сонцю.
У деяких словах можливі також закінчення -ові, -еві:
лихові, містові, серцеві;
б) іменники чол. роду на -ів (-їв), -ов, -ев (-єв), -ин, -ін (-їн):
Київ — Києву,
Колгуєв — Колгуєву, Лебедин — Лебедину, Лермонтов — Лермонтову,
Львів — Львову, острів — острову, Пушкін — Пушкіну, рів
— рову, Харків — Харкову.