§ 80. Дійсний спосіб
(Правопис 1993 р. Перейти до чинного правопису.)1. Зразки дієвідмінювання в теперішньому часі:
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ід-у | ід-емо |
2 особа | ід-еш | ід-ете |
3 особа | ід-е | ід-уть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ід-у | ід-емо |
2 особа | ід-еш | ід-ете |
3 особа | ід-е | ід-уть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кол-ю | кол-емо |
2 особа | кол-еш | кол-ете |
3 особа | кол-е | колють |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кол-ю | кол-емо |
2 особа | кол-еш | кол-ете |
3 особа | кол-е | колють |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | чу-ю | чу-ємо |
2 особа | чу-єш | чу-єте |
3 особа | чу-є | чу-ють |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | чу-ю | чу-ємо |
2 особа | чу-єш | чу-єте |
3 особа | чу-є | чу-ють |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | робл-ю | роб-имо |
2 особа | роб-иш | роб-ите |
3 особа | роб-ить | робл-ять |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | робл-ю | роб-имо |
2 особа | роб-иш | роб-ите |
3 особа | роб-ить | робл-ять |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бач-у | бач-имо |
2 особа | бач-иш | бач-ите |
3 особа | бач-ить | бач-ать |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бач-у | бач-имо |
2 особа | бач-иш | бач-ите |
3 особа | бач-ить | бач-ать |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | го-ю | го-їмо |
2 особа | го-їш | го-їте |
3 особа | го-їть | го-ять |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | го-ю | го-їмо |
2 особа | го-їш | го-їте |
3 особа | го-їть | го-ять |
За такими зразками відмінюються й дієслова доконаного виду в майбутньому часі.
2. Поділ дієслів на дієвідміни. За характером особових закінчень теперішнього часу (або майбутнього дієслів доконаного виду) дієслова поділяються на дві дієвідміни:
першу й другу. Лише чотири дієслова (див. нижче п. 7)
становлять окрему групу.
До першої дієвідміни належать дієслова з особовими закінченнями: -у (-ю), -еш (-єш), -е (-є), -емо (-ємо), -ете (-єте), -уть (-ють).
До другої дієвідміни належать дієслова з особовими закінченнями: -у (-ю), -иш (-їш), -ить (-їть), -имо (-їмо), -ите (-їте), -ать (-ять).
3. При визначенні особових закінчень дієслів треба мати на увазі, що:
а) Друга дієвідміна. Дієслова, які мають в інфінітиві основу на -и-,
-і- (-ї-) або на -а- (після ж, ч, ш) і в першій
особі однини та в третій особі множини теперішнього часу (або майбутнього дієслів доконаного виду) ці голосні втрачають, належать до другої дієвідміни:
бачи-ти
вари-ти
дої-ти
леті-ти
сиді-ти
крича-ти
|
бач-у
вар-ю
до-ю
леч-у
сидж-у
крич-у
|
бач-ать
вар-ять
до-ять
лет-ять
сид-ять
крич-ать
|
До цієї дієвідміни належать усі дієслова на -отіти:
булькотіти, бурмотіти, муркотіти, цокотіти,
а також такі дієслова, як
боя-тися, стоя-ти (з основою на -я-), спа-ти (з
основою на -а- не після шиплячого), біг-ти (з основою на приголосний);
б) Перша дієвідміна. Усі інші дієслова належать до першої дієвідміни, а саме:
1) дієслова з односкладовою інфінітивною основою на -и-,
-у-, які зберігаються при дієвідмінюванні, а також похідні від них:
ви-ти (док. завити)
жи-ти
кри-ти
ми-ти
ни-ти
ши-ти
чу-ти
|
ви-ю
жив-у
кри-ю
ми-ю
ни-ю
ши-ю
чу-ю
|
ви-ють
жив-уть
кри-ють
ми-ють
ни-ють
ши-ють
чу-ють
|
В особових формах дієслів бити, вити (док. звити),
лити, пити кореневий голосний и не зберігається: б'ю — б'ють,
в'ю — в'ють, ллю — ллють, п'ю — п'ють;
2) дієслова з основою інфінітива на -і-,
що зберігається при дієвідмінюванні:
білі-ти
жовті-ти
сині-ти
|
білі-ю
жовті-ю
сині-ю
|
білі-ють
жовті-ють
сині-ють
|
3) дієслова з основою інфінітива на -а- не
після шиплячого приголосного або після шиплячого, коли це -а- при
дієвідмінюванні зберігається; також на -я-:
гна-ти
закиса-ти
міша-ти
писа-ти
сія-ти
|
жен-у
закиса-ю
міша-ю
пиш-у
сі-ю
|
жен-уть
закиса-ють
міша-ють
пиш-уть
сі-ють
|
4) дієслова з основою інфінітива на -ува- (-юва-),
які при дієвідмінюванні у формах теперішнього часу та майбутнього дієслів
доконаного виду втрачають компонент -ва-:
буд-ува-ти
гор-юва-ти
намал-юва-ти
|
буд-у-ю
гор-ю-ю
намал-ю-ю
|
буд-у-ють
гор-ю-ють
намал-ю-ють
|
Примітка. Від суфікса -ува- (-юва-)
слід відрізняти суфікс -ва-, що зберігається в особових формах: бу-ва-ти
— бу-ва-ю, бу-ва-ють; відчу-ва-ти — відчу-ва-ю, відчу-ва-ють; але:
ку-ва-ти — ку-ю, пізна-ва-ти — пізна-ю, ста-ва-ти — ста-ю;
5) дієслова з основою інфінітива на -оло-, -оро-:
поло-ти
поборо-ти
|
пол-ю
побор-ю
|
пол-ють
побор-ють
|
6) дієслова з основою інфінітива на -ну-:
гляну-ти
кину-ти
|
глян-у
кин-у
|
глян-уть
кин-уть
|
7) дієслова з основою інфінітива на приголосний:
нес-ти
пас-ти
тер-ти
|
нес-у
пас-у
тр-у
|
нес-уть
пас-уть
тр-уть
|
8) дієслова з основою на -ота-:
бульк-ота-ти
мурк-ота-ти
|
булькоч-у
муркоч-у
|
булькоч-уть
муркоч-уть
|
9) окремі дієслова:
жа-ти
іржа-ти
реві-ти (й ревти)
сла-ти (= посилати)
сла-ти (= стелити)
хоті-ти
|
жн-у
ірж-у
рев-у
шл-ю
стел-ю
хоч-у
|
жн-уть
ірж-уть
рев-уть
шл-ють
стел-ють
хоч-уть
|
Примітка. Дієслова, у яких в інфінітиві
перед кінцевим р основи виступає е, втрачають його як в особових
формах, так і в наказовому способі: завмер-ти — замр-у, замр-уть,
замр-и; тер-ти — тр-у, тр-уть, тр-и; упер-ти — упр-у, упр-уть,
упр-и; але: дер-ти — дер-у, дер-уть, дер-и; жер-ти —
жер-у, жер-уть, жер-и.
4. У дієсловах першої дієвідміни відбувається зміна приголосних: г → ж, к → > ч, х → ш, з
→ ж, с → ш, т → ч, ст → щ, ск
→ щ у всіх формах теперішнього часу (або майбутнього часу дієслів доконаного виду), якщо така зміна є в першій особі однини:
могти — можу,
можеш; пекти — печу, печеш; колихати — колишу, колишеш; в'язати —
в'яжу, в'яжеш; чесати — чешу, чешеш; хотіти — хочу, хочеш; свистати
— свищу, свищеш; полоскати — полощу, полощеш.
5. У дієсловах другої дієвідміни в першій особі однини приголосні д, т, з, с змінюються на дж,
ч, ж, ш, а зд, ст — на ждж, щ:
водити — воджу, вертіти — верчу, возити — вожу,
носити — ношу; їздити — їжджу, вимостити — вимощу.
Примітка. У дієслові бігти й
похідних від нього забігти, прибігти та ін., що належать до другої
дієвідміни, г змінюється на ж у всіх формах теперішнього часу
(або майбутнього дієслів доконаного виду): бігти — біжу, біжиш.
6. Приголосні г, з змінюються на ж;
к, т → ч; с → ш; д, зд → дж; ст, ск → щ:
а) у дієприкметниках перед суфіксом -ен(ий):
переможений, вожений, печений, кручений, ношений, збуджений,
виїжджений, вимощений, пущений;
б) у похідних дієсловах із суфіксами -ува- та -а:
заморожувати, викочувати, виношувати, розкушувати,
принаджувати, виїжджувати, вимощувати; походжати, саджати;
але
заважати, хоч завадити, заваджу;
в) у віддієслівних іменниках перед суфіксом -енн(я):
відношення, розходження, розгніждження, спрощення;
але перед -інн(я) ці приголосні зберігаються:
водіння, возіння, крутіння, носіння.
Примітка 1. Не слід змішувати змінні ж
і дж: ж чергується з г, з, а дж чергується з
д: напружуюсь, напруження — напруга; вожу — возити; лажу —
лазити; воджу — водити; ладжу — ладити; ходжу, розходження — ходити.
Примітка 2. У дієсловах другої дієвідміни
після губних перед я, ю з'являється л: куплять,
ловлять, ломлять, люблять; куплю, ловлю, ломлю, люблю. Л
з'являється також після губних:
а) у дієприкметниках на -ен(ий): зроблений, куплений, розграфлений;
б) у дієприкметниках на -яч(ий): гублячий, роблячий;
в) у дієприслівниках на -ячи: гублячи, люблячи, роблячи;
г) у віддієслівних іменниках перед -енн(я): здешевлення, поглиблення.
а) у дієприкметниках на -ен(ий): зроблений, куплений, розграфлений;
б) у дієприкметниках на -яч(ий): гублячий, роблячий;
в) у дієприслівниках на -ячи: гублячи, люблячи, роблячи;
г) у віддієслівних іменниках перед -енн(я): здешевлення, поглиблення.
Примітка 3. Постфікс -ся (-сь) у
дієсловах пишеться разом, причому в третій особі однини перед -ся
з'являється -ть: б'ється, ллється, сміюся, смієшся, сміється.
7. Чотири дієслова: дати, їсти, вісти (яке
вживається в сучасній мові тільки з префіксами: відповісти, розповісти та
ін.) і бути з усіма похідними від них становлять відповідно до закінчень теперішнього часу (або майбутнього дієслів доконаного виду) окрему групу.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дам | дамо |
2 особа | даси | дасте |
3 особа | дасть | дадуть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дам | дамо |
2 особа | даси | дасте |
3 особа | дасть | дадуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | їм | їмо |
2 особа | їси | їсте |
3 особа | їсть | їдять |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | їм | їмо |
2 особа | їси | їсте |
3 особа | їсть | їдять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відповім | відповімо |
2 особа | відповіси | відповісте |
3 особа | відповість | відповідять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відповім | відповімо |
2 особа | відповіси | відповісте |
3 особа | відповість | відповідять |
Від дієслова бути вживається тільки форма є
(інколи в поетичній мові для першої та третьої особи однини —
єсть), що заступає всі інші форми; зрідка вживаються ще архаїчні
форми: для другої особи однини — єси, а для третьої особи множини — суть.
8. а) Майбутній час дієслів недоконаного виду
вживається в таких формах:
1) особові форми допоміжного дієслова бути —
буду, будеш, буде, будемо (зрідка будем), будете, будуть +
інфінітив: буду писати, будете ходити;
2) інфінітив + скорочені особові форми
колишнього дієслова яти (иму...) — -му, -меш, -ме,
-мемо (зрідка -мем), -мете, -муть, що стали дієслівними закінченнями, злившись з інфінітивом:
пектиму, пектимеш,
пектиме, пектимемо (зрідка пектимем), пектимете, пектимуть.
б) Майбутній час дієслів доконаного виду
вживається в таких формах:
1) префікс + теперішній час:
зроблю, напишу;
2) деякі безпрефіксні дієслова доконаного виду
із закінченням теперішнього часу (найчастіше зі значенням одноразової дії):
гримну, ляжу, пущу, стукну.
9. Дієслова минулого часу особових закінчень
не мають. Історично форми минулого часу утворилися від дієприкметників, і тому
в них зберігаються афікси на позначення роду: -в або нульове закінчення
в чол. роді, -ла — в жін. роді, -ло — в середн. роді однини, -ли — у множині всіх родів:
брав, ніс, пік; брала, несла, пекла; брало,
несло, пекло; брали, несли, пекли.
Давноминулий час дієслова
складається з форм минулого часу цього дієслова та відповідних форм минулого часу допоміжного дієслова бути:
ходив був, ходила була, ходили були.
Примітка 1. Про чергування о, е
з і в дієсловах віз, ніс та ін. див. § 8, п. 1а. За аналогією до
форм віз, ніс, стеріг та ін., у яких о, е чергуються з і,
утворилися такі форми, як запріг (від запрягти), ліг (від
лягти), де маємо і замість я.
Примітка 2. У ряді дієслів, що мають у
формах теперішнього (майбутнього) часу суфіксальне н з особовими
закінченнями, відповідний суфікс -ну- у формах інфінітива й минулого
часу може випадати. Це буває переважно тоді, коли суфікс -ну-
ненаголошений і дієслово не має значення одноразовості. Проте повної
послідовності в уживанні інфінітива й минулого часу із суфіксом -ну- або
без нього немає: збліднути — зблід, зблідла; посохнути — посохти
— посохнув, посох, посохнула, посохла; слабнути — заслабти —
заслаб, заслабла; тягнути — тягти — тягнув, тягнула — потяг,
потягла.
Примітка 3. Постфікс -ся після
суфіксів інфінітива й майбутнього часу може змінюватися на -сь: узятись,
узявсь, узялась, узялось, узялись. У формі однини чол. роду це буває
тільки після приголосного (але: стерігся, опікся тощо).