§ 115. Дійсний спосіб
1. Зразки дієвідмінювання в теперішньому часі:
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ід-у | ід-емо |
2 особа | ід-еш | ід-ете |
3 особа | ід-е | ід-уть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ід-у | ід-емо |
2 особа | ід-еш | ід-ете |
3 особа | ід-е | ід-уть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кол-ю | кол-емо |
2 особа | кол-еш | кол-ете |
3 особа | кол-е | колють |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кол-ю | кол-емо |
2 особа | кол-еш | кол-ете |
3 особа | кол-е | колють |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | чу-ю | чу-ємо |
2 особа | чу-єш | чу-єте |
3 особа | чу-є | чу-ють |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | чу-ю | чу-ємо |
2 особа | чу-єш | чу-єте |
3 особа | чу-є | чу-ють |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | робл-ю | роб-имо |
2 особа | роб-иш | роб-ите |
3 особа | роб-ить | робл-ять |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | робл-ю | роб-имо |
2 особа | роб-иш | роб-ите |
3 особа | роб-ить | робл-ять |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бач-у | бач-имо |
2 особа | бач-иш | бач-ите |
3 особа | бач-ить | бач-ать |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бач-у | бач-имо |
2 особа | бач-иш | бач-ите |
3 особа | бач-ить | бач-ать |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | го-ю | го-їмо |
2 особа | го-їш | го-їте |
3 особа | го-їть | го-ять |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | го-ю | го-їмо |
2 особа | го-їш | го-їте |
3 особа | го-їть | го-ять |
2. Поділ дієслів на дієвідміни. За характером особових закінчень теперішнього часу (або майбутнього часу дієслів доконаного виду) дієслова поділено на дві дієвідміни: першу й другу. Лише чотири дієслова (див. нижче п. 7) становлять окрему групу.
До першої дієвідміни належать дієслова з особовими закінченнями: у (-ю), -еш (-єш), -е (-є), -емо (-ємо), -ете (-єте), -уть (-ють).
До другої дієвідміни належать дієслова з особовими закінченнями: -у (-ю), -иш (-їш), -ить (-їть), -имо (-їмо), -ите (-їте), -ать (-ять).
3. Визначаючи особові закінчення дієслів, потрібно враховувати те, що:
1) Друга дієвідміна. Дієслова, які мають в інфінітиві основу на -и, -і (-ї) або на -а (після ж, ч, ш) і в першій особі однини та в третій особі множини теперішнього часу (або майбутнього дієслів доконаного виду) ці голосні втрачають, належать до другої дієвідміни:
бачи-ти
вари-ти
дої-ти
леті-ти
сиді-ти
крича-ти
|
бач-у
вар-ю
до-ю
леч-у
сидж-у
крич-у
|
бач-ать
вар-ять
до-ять
лет-ять
сид-ять
крич-ать
|
До цієї дієвідміни належать усі дієслова на -отіти:
булькотіти, бурмотіти, муркотіти, цокотіти,
а також такі дієслова, як боя-тися, стоя-ти (з основою на -я), спа-ти (з основою на -а не після шиплячого), біг-ти (з основою на приголосний);
2) усі інші дієслова належать до першої дієвідміни, а саме:
а) дієслова з односкладовою інфінітивною основою на голосні -и-, -у-, які зберігаються в дієвідмінюваних формах, а також похідні від них:
ви-ти (док. завити)
жи-ти
кри-ти
ми-ти
ни-ти
ши-ти
чу-ти
|
ви-ю
жив-у
кри-ю
ми-ю
ни-ю
ши-ю
чу-ю
|
ви-ють
жив-уть
кри-ють
ми-ють
ни-ють
ши-ють
чу-ють
|
В особових формах дієслів бити, вити (док. звити), лити, пити кореневий голосний и не зберігається:
б’ю — б’ють, в’ю — в’ють, ллю — ллють, п’ю — п’ють;
б) дієслова з основою інфінітива на -і-, що зберігається при дієвідмінюванні:
білі-ти
жовті-ти
сині-ти
|
білі-ю
жовті-ю
сині-ю
|
білі-ють
жовті-ють
сині-ють
|
в) дієслова з основою інфінітива на -а- не після шиплячого приголосного або після шиплячого, коли це -а- в дієвідмінюваних формах зберігається; також дієслова з основою інфінітива на -я-:
гна-ти
закиса-ти
міша-ти
писа-ти
сія-ти
|
жен-у
закиса-ю
міша-ю
пиш-у
сі-ю
|
жен-уть
закиса-ють
міша-ють
пиш-уть
сі-ють
|
г) дієслова з основою інфінітива на -ува- (-юва-), які у формах теперішнього та майбутнього часу дієслів доконаного виду втрачають компонент -ва-:
буд-ува-ти
гор-юва-ти
намал-юва-ти
|
буд-у-ю
гор-ю-ю
намал-ю-ю
|
буд-у-ють
гор-ю-ють
намал-ю-ють
|
Примітка. Від суфікса -ува- (-юва-) слід відрізняти суфікс -ва-, що зберігається в особових формах: бу-ва-ти — бу-ва-ю, бу-ва-ють; відчу-ва-ти — відчу-ва-ю, відчу-вають. Але: ку-ва-ти — ку-ю, пізна-ва-ти — пізна-ю, ста-ва-ти — ста-ю.
ґ) дієслова з основою інфінітива на -оло-, -оро-:
поло-ти
поборо-ти
|
пол-ю
побор-ю
|
пол-ють
побор-ють
|
д) дієслова з основою інфінітива на -ну-:
гляну-ти
кину-ти
|
глян-у
кин-у
|
глян-уть
кин-уть
|
е) дієслова з основою інфінітива на приголосний:
нес-ти
пас-ти
тер-ти
|
нес-у
пас-у
тр-у
|
нес-уть
пас-уть
тр-уть
|
є) дієслова з основою на -ота-:
бульк-ота-ти
мурк-ота-ти
|
булькоч-у
муркоч-у
|
булькоч-уть
муркоч-уть
|
ж) окремі дієслова:
жа-ти
іржа-ти
реві-ти (й ревти)
сла-ти (= посилати)
сла-ти (= стелити)
хоті-ти
|
жн-у
ірж-у
рев-у
шл-ю
стел-ю
хоч-у
|
жн-уть
ірж-уть
рев-уть
шл-ють
стел-ють
хоч-уть
|
Примітка. Дієслова, у яких в інфінітиві перед кінцевим р основи наявний е, втрачають його і в особових формах, і у формах наказового способу: завмер-ти — замру, замр-уть, замр-и; тер-ти — тр-у, тр-уть, тр-и; упер-ти — упр-у, упр-уть, упр-и. Але: дер-ти — дер-у, дер-уть, дер-и; жер-ти — жер-у, жер-уть, жер-и.
4. У дієсловах першої дієвідміни відбувається зміна приголосних: г на ж, к на ч, х на ш, з на ж, с на ш, т на ч, ст на щ, ск на щ у всіх формах теперішнього часу (або майбутнього часу дієслів доконаного виду), якщо така зміна є в першій особі однини:
могти — можу, можеш; пекти — печу, печеш; колихати — колишу, колишеш; в’язати — в’яжу, в’яжеш; чесати — чешу, чешеш; хотіти — хочу, хочеш; свистати — свищу, свищеш; полоскати — полощу, полощеш.
5. У дієсловах другої дієвідміни в першій особі однини приголосні д, т, з, с змінюються на дж, ч, ж, ш, а зд, ст — на ждж, щ:
водити — воджу, вертіти — верчу, возити — вожу, носити — ношу; їздити — їжджу, вимостити — вимощу.
Примітка. У дієслові бігти й похідних від нього забігти, прибігти та ін., що належать до другої дієвідміни, г змінюється на ж у всіх формах теперішнього часу (або майбутнього часу дієслів доконаного виду): бігти — біжу, біжиш.
6. Приголосні г, з змінюються на ж; к, т — на ч; с — на ш; д, дз — на дж; ст, ск — на щ:
1) у дієприкметниках перед суфіксом -ен(ий):
переможений, вожений, печений, кручений, ношений, збуджений, виїжджений, вимощений, пущений;
2) у похідних дієсловах із суфіксами -ува- та -а:
заморожувати, викочувати, виношувати, розкушувати, принаджувати, виїжджувати, вимощувати; походжати, саджати, але заважати, хоч завадити, заваджу;
3) у віддієслівних іменниках перед суфіксом -енн(я):
відношення, розходження, розгніждження, спрощення,
але перед -інн(я) ці приголосні зберігаються:водіння, возіння, гніздіння, крутіння, носіння.
Примітка 1. У дієсловах другої дієвідміни після губних перед я, ю з’являється л: куплять, ловлять, ломлять, люблять; куплю, ловлю, ломлю, люблю. Л з’являється також після губних:
1) у дієприкметниках на -ен(ий):
зроблений, куплений, розграфлений;
2) у дієприслівниках на -ячи:
гублячи, люблячи, роблячи;
3) у віддієслівних іменниках перед -енн(я):здешевлення, поглиблення.
Примітка 2. Постфікс -ся (-сь) у дієсловах пишемо разом, причому в третій особі однини перед -ся з’являється -ть: б’ється, ллється, сміюся, смієшся, сміється.
7. Дієслова дати, їсти, відповісти, розповісти та інші з частиною вісти, а також бути з усіма похідними від них становлять відповідно до закінчень теперішнього часу (або майбутнього часу дієслів доконаного вину) окрему групу.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дам | дамо |
2 особа | даси | дасте |
3 особа | дасть | дадуть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дам | дамо |
2 особа | даси | дасте |
3 особа | дасть | дадуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | їм | їмо |
2 особа | їси | їсте |
3 особа | їсть | їдять |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | їм | їмо |
2 особа | їси | їсте |
3 особа | їсть | їдять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відповім | відповімо |
2 особа | відповіси | відповісте |
3 особа | відповість | відповідять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відповім | відповімо |
2 особа | відповіси | відповісте |
3 особа | відповість | відповідять |
Від дієслова бути вживаємо тільки форму є (інколи в поетичній мові для першої та третьої особи однини — єсть), що заступає всі інші форми; зрідка вживані ще архаїчні форми: для другої особи однини — єси, а для третьої особи множини — суть.
8.
1) Майбутній час дієслів недоконаного виду вживаємо в таких формах:
а) особові форми допоміжного дієслова бути — буду, будеш, буде, будемо (зрідка будем), будете, будуть + інфінітив:
буду писати, будете ходити;
б) інфінітив + скорочені особові форми колишнього дієслова яти (иму...) — -му, -меш, -ме, -мемо (зрідка -мем), -мете, -муть, що стали дієслівними закінченнями, злившись з інфінітивом:
пектиму, пектимеш, пектиме, пектимемо (зрідка пектимем), пектимете, пектимуть.
2) Майбутній час дієслів доконаного виду вживаємо в таких формах:
а) префікс + теперішній час:
зроблю, напишу;
б) деякі безпрефіксні дієслова доконаного виду із закінченням теперішнього часу (найчастіше зі значенням одноразової дії):
гримну, ляжу, пущу, стукну.
9. Дієслова минулого часу особових закінчень не мають. Історично форми минулого часу утворилися від дієприкметників, і тому в них зберігаються афікси на позначення роду: -в або нульове закінчення в чол. роді, -ла — в жін. роді, -ло в середн. роді однини, -ли — у множині всіх родів:
брав, ніс, пік; брала, несла, пекла; брало, несло, пекло; брали, несли, пекли.
Давноминулий час дієслова складається з форм минулого часу цього дієслова та відповідних форм минулого часу допоміжного дієслова бути:
ходив був, ходила була, ходили були.
Примітка 1. Про чергування о, е з і в дієсловах віз, ніс та ін. див. § 9, п. 1, 7). За аналогією до форм віз, ніс, стеріг та ін., у яких о, е чергуються з і, утворилися такі форми, як запріг (від запрягти), ліг (від лягти), де маємо і замість я.
Примітка 2. У ряді дієслів, що мають у формах теперішнього (майбутнього) часу суфіксальне н з особовими закінченнями, відповідний суфікс -ну- у формах інфінітива й минулого часу може випадати. Це буває переважно тоді, коли суфікс -ну- ненаголошений і дієслово не має значення одноразовості. Проте повної послідовності в уживанні інфінітива й минулого часу із суфіксом -ну- або без нього немає: збліднути — зблід, зблідла; посохнути — посохти — посохнув, посох, посохнула, посохла; слабнути — заслабти — заслаб, заслабла; тягнути — тягти — тягнув, тягнула — потяг, тягла.
Примітка 3. Постфікс -ся після суфікса інфінітива, закінчень усіх форм минулого часу та закінчень 1 ос. однини, множини й 2 ос. множини майбутнього часу доконаного й недоконаного (синтетична форма) виду може змінюватися на -сь в усному мовленні та художньому стилі: узятись, узявсь, узялась, узялось, узялись; візьмусь, візьмемось, візьметесь; братимусь, братимемось, братиметесь. У формі однини чол. роду минулого часу це буває тільки після приголосного в: знайшовсь, одягнувсь, усміхнувсь (але:стерігся, обпікся тощо).