[quote]Пропоную до вашої уваги невеличкий українсько-російський словничок, що я його складав протягом кількох літ. До словничка потрапили тільки такі українські слова, які, через певні причини та обставини, як то кажуть, опинились «за бортом» переважної більшости «офіційних» українсько-російських словників (я, звичайно, орієнтувався на словники 60-х – 8 0-х та початку 90-х років, отже в деяких сучасних словниках, а також словниках виданих до 60-х років, насамперед у 20-х – 30-х окремі з цих слів ви, цілком імовірно, можете й зустріти). Словничка складено на ґрунті тих лексичних одиниць, які траплялися мені в творах українських літераторів, як сучасних, так і письменників та поетів минулого (ХІХ – перша половина ХХ ст.), причому не менше як у 3-5 різних літераторів. Призначено словничка, насамперед, для тих, хто цікавиться українською літературою, хоче читати її в ориґіналі, але не є україномовним (росіяни-українофіли або російськомовні українці). Проте, оскільки тут є певна кількість слів застарілих, діялектних або ж і жарґонних, що них зовсім не зобов’язані знати геть усі «україномовні», можливо, що словничок придасться й комусь, для кого українська є рідною.
Словничок не претендує на жодну науковість, тож, не варто мені закидати, що він якось не так побудований. Складав я його, перш за все, для власних потреб, одначе вирішив поділитися – мо’ і справді когось зацікавить, комусь стане у пригоді. Словничка не завершено, він постійно поповнюється. Подаватиму його, як і ведеться, в алфавітному порядку, приблизно по 2-3 літери кожного разу (звичайно, якщо на перший пост буде хоч якийсь відгук). Ще, додамо: у разі, якщо певне слово має кілька значень, деякі, з котрих можна цілком спокійно подибати у звичайному словнику, такі значення, за браком часу та місця, уникатимуться, подаватимуться тільки ті значення, які важко знайти в «офіційному» словнику (наприклад: лексема «арешт», російською переважно перекладається як «арест», але є й інше, дещо застаріле значення, російською «арестантская», «тюрьма», «холодная», отже, в моєму словничку ви знайдете друге, рідковживане й не знайдете перше – поширеніше значення).
Тепер – трішки про тих літераторів, з творів яких і «витягнено» ці слова. Ось невеличкий перелік: Володимир Винниченко, Іван Франко, Михайло Коцюбинський, Пантелеймон Куліш, Леся Українка, Богдан-Нестор Лепкий, Ольга Кобилянська, Уляна Кравченко, Олександр Олесь, Петро Карманський, Микола Хвильовий, Юрій Яновський, Богдан-Ігор Антонич, Валер’ян Підмогильний, Володимир Свідзінський, Володимир Сосюра, Микола Зеров, Максим Рильський, Микола Бажан, Павло Тичина, Юрій Липа, Микола Куліш, Кость Буревій (Едвард Стріха), Юрій Клен, Юрій Дараган, Олег Ольжич, Євген Маланюк, Олена Теліга, Григорій Косинка, Валерія Вілінська-О’Коннор, Улас Самчук, Ігор Качуровський, Аркадій Любченко, Майк Йогансен, Віра Вовк, Іван Багряний, Василь Стус, Микола Вінграновський, Ліна Костенко, Василь Симоненко, Роман Іваничук, Богдан Бойчук, Мойсей Фішбейн, Василь Герасим’юк, Сергій Набока, Володимир Діброва, Юрій Андрухович, Оксана Забужко, Любко Дереш, Петро Мідянка, Богдан Волошин, Олександр Ірванець, Софія Андрухович, Василь Махно, Марко-Роберт Стех, ІБТ, Юрій Іздрик, Тарас Прохасько, Сергій Жадан, Сашко Ушкалов, Юрій Винничук, Юрій Покальчук, Іван Малкович тощо. Як бачите, репрезентовані майже всі українські землі (Центральна Україна, Галичина, Буковина, Волинь, Слобожанщина, Сіверська Земля, Полісся, Верховина, Лемківщина, Закарпаття, Поділля).[/quote]
2) Галицька кухня
[quote]Кожен, хто прожив ”західніше Збручу, східніше Сяну” хоч кілька місяців, не дасть мені збрехати: деякі речі називаються у нас дуже не так або трохи не так, як це є у загальноукраїнському каноні. А деякі нібито звичайні слова мають інше значення. Я особисто вважаю таку полісемантику великим багатством української мови. Але, щоб з усім цим багатством розібратися, треба його сяк-так упорядкувати. Не знаю, чи брався хтось досі за цю героїчну працю, тому представляю власну спробу.[/quote]