'жеманная барышня' по-укр.

[Savo]

До речі, не "русизм" а "росіянізм". Чи не так? /rolleyes.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":rolleyes:" border="0" alt="rolleyes.gif" />

А мені більш до вподоби русизм /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" />

http://www.slovnyk.net/?swrd=%F0%F3%F1%E8%E7%EC

До речі, короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів за ред. С.Єрмоленко (Київ, 2001, с. 150) подає обидва варіанти в одній статті, але русизм – першим :P

Утім, коли вживатимете "росіянізм", я вам зауважень не робитиму /wink.gif" style="vertical-align:middle" emoid=";)" border="0" alt="wink.gif" />

До речі, не знаєте, чому русифікація, а не росіянізація? /wink.gif" style="vertical-align:middle" emoid=";)" border="0" alt="wink.gif" />

[Savo]

Усе-одно залишаєтсья певна неточність: українською - то мовою, згідно з правописом, мені здається, а по-українські - це, швичде, за українськими традиціями або подібне.
Українською - на зразок, але по-українські - на кшталт... суто в якості прикладу.

Звісно, "по-українськи" має ширший значеннєвий діапазон. Але у мовному контексті воно так само буде до ладу, як і в будь-якому іншому, порівняйте:

"В Києві єсть літературно-артистичне товариство, ... так в тому товаристві були прилюдні читання по-російськи і по-українськи (Л. Укр., V, 1956, 186);" (можна було й російською та українською)
"Молоденький перекладач з чорними вусиками мелодійним голосом повторив присуд по-українськи (Вільде, Сестри.., 1958, 31)" (теж підходить українською)

і

"Між собою часто ми говорили, що є сім’я Косачів, де дітей виховують по-українськи, і що в цій сім’ї є така чудова поетеса (Крим., Вибр., 1965, 503)" (а тут ідеться не тільки про мову)

СУМ, т. VІІ, с. 441.

[Листопад]

А мені більш до вподоби русизм /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" />

У мене таке ж уподобання /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" />.
Однак я тут цікаву статейку вичитала:

"[i]Часткове пристосування до системного потенціалу мови властиве росіянізмам. В окремих наукових розвідках [див., зокрема, 7, 2001: 150] поряд із терміном росіянізм як синонімічний еквівалент уживається лексема "русизм". На нашу думку, названі поняття потрібно розмежовувати і вбачати у русизмах, за аналогією до інших лексичних запозичень (старослов'янізмів, полонізмів, тюркізмів та ін.), позитивну лінгвоодиницю, виникнення якої зумовлюється дією мовних контактів. Русизми — це засвоєння з російської мови, які належать до найпізніших слов'янських запозичень і підпорядковуються внутрішнім закономірностям української мови. Такі елементи засвоюються у мові — запозичувачі здебільшого шляхом калькування; копіюються, як правило, суспільно-політичні терміни, лексеми на позначення соціально-економічних явищ, предметів виробництва та інших реалій (наприклад, відмінник, гучномовець, колгосп тощо). Через посередництво російської мови українська запозичує іншомовні терміни, назви реалій та осіб (як-от: диктатура, аналіз, патент) [12, 197 - 198].

Росіянізми — слова чи мовні звороти, утворені за зразком російських мовних форм, що можуть зазнавати часткової адаптації до фонетичного складу чи словотворчих особливостей української мови.... "

http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act...mp;article=1027

[Savo]

У мене таке ж уподобання /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" />.
Однак я тут цікаву статейку вичитала

http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act...mp;article=1027

Ага, я її теж бачив. Єдине, що скажу, її автор, безумовно, має право на власну думку. Як і я на свою /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" />
До слова, поняття "позитивна/негативна лінгвоодиниця" є вельми суб’єктивним.
Узагалі ж, будь-який дисертант (а автор згаданої публікації, здається, ним і є), досліджуючи якесь явище, стикається з проблемою витворення власного термінологічного апарату. Тут є принаймні два шляхи: конструювання власних одниць або ж розширення семантичного навантаження наявних.
P.S. Я теж один такий витворив: "орономени" – загальні назви об’єктів гірського рельєфу /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" />

[Листопад]

До слова, поняття "позитивна/негативна лінгвоодиниця" є вельми суб’єктивним.

Ну так, що для москаля добре, то для німця - смерть! /ag.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":D" border="0" alt="ag.gif" />

[mousa]

Чому "русифікація"? Можливо тому, що це слово скальковане з російського терміна. /ag.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":D" border="0" alt="ag.gif" />
Якби він, не дай боже, народився в українській голові, напевне було б "росіянізація"...
До речі, Антоненко-Давидович уживав лише "по-українському" і зауважував, що саме така форма правильна...
Але як то арґументувати? Можливо так через те, що існує багато прислівників, які форми на -ськи не мають: по-вченому, по-розумному, по-родинному тощо. А по-українски і т. ін. більш схоже на російський відповідник. /unsure.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":unsure:" border="0" alt="unsure.gif" />

[Savo]

Ну так, що для москаля добре, то для німця - смерть! /ag.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":D" border="0" alt="ag.gif" />

Точно! І хтось за "москаля" ладен був би вас на гілляку спровадити, а комусь ви єлею на душу пролили /ag.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":D" border="0" alt="ag.gif" />

[Savo]

До речі, Антоненко-Давидович уживав лише "по-українському" і зауважував, що саме така форма правильна...

Антоненко-Давидович, котрий для мене є незаперечним авторитетом, справді віддавав перевагу лексемі "по-українському". Але я щось не можу віднайти статті в його довіднику, де б він заперечував ненормативність і протиприродність слова "по-українськи". Коли маєте джерело, будь ласка, спрямуйте мене до нього.
До слова, свій авторитет автор "Як ми говоримо" здобув насамперед через постійне звернення до класичної української літератури, фольклору й живорозмовної мови. Ви, мабуть, не знайдете жодного голослівного, не підпертого виразними ілюстаціями твердження цього письменника і мовознавця. Тож навряд чи поважний автор став би ігнорувати практику вживання цього слова, зокрема, такими класиками, як Леся Українка чи Іван Нечуй-Левицький.

Але як то арґументувати? Можливо так через те, що існує багато прислівників, які форми на -ськи не мають: по-вченому, по-розумному, по-родинному тощо. А по-українски і т. ін. більш схоже на російський відповідник. /unsure.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":unsure:" border="0" alt="unsure.gif" />

Хіба брак паралельних утворень є підставою до заперечення їх узагалі?

Врешті, мені б не хотілося, щоб у вас склалося враження, буцімто я відстоюю тільки цю форму. Дискусія розпалилася якраз через те, що її, як на мене, невмотивовано намагалися заперечити.

Чому "русифікація"? Можливо тому, що це слово скальковане з російського терміна. /ag.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":D" border="0" alt="ag.gif" />
Якби він, не дай боже, народився в українській голові, напевне було б "росіянізація"...

Усе то воно у вас скальковане /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" /> Отже, додаваймо сюди також ... Насамкінець пропоную /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" />

Цікаво, а що з цього приводу думає наш найPereконливіший модератор? /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" />

[Pere]

Якби він, не дай боже, народився в українській голові, напевне було б "росіянізація"...

Маємо ліпше слово: «зросійщення»

[mousa]

Насправді я нічого не заперечую. Просто хотіла дізнатися думку громадськості /ag.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":D" border="0" alt="ag.gif" />
Арґументації в Антоненка-Давидовича і справді немає, принаймні я її не знайшла, коли вдруге переглядала "Як ми говоримо". А щодо словника класиків, думаю, якщо добряче покопирсатися, то можна і у "світил" української літератури знайти багато розбіжностей з сучасними мовними нормами. Адже вони теж люди і розмовляли і писали звичайно людською, себто розмовною мовою, якою говорили в їхньому колі...
Я, за великим рахунком, не проти вживання форм на -ськи. Зрештою, вони міцно вкорінилися у нашій мові і у проєкті нового правопису є. /ag.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":D" border="0" alt="ag.gif" />