MILF українською

[Лаврін]

Нині вже є чимало еротичних фільмів і всяких передач властиво такого "жанру", перекладених з англійської на українську. В англомовному середовищі є один такий термін - MILF. Іншими словами, 'hot mom(s)'. Нам його перекладають буквально - "гарячі матусі". Ну, гадаю, зрозуміло: світ нині став розкутішим, і певні індивіди (хто показав на мене пальцем?!) мають непідробне сексуальне зацікавлення молодими (і не дуже) зрілими жінками. Тому так і розшифровується оте M.I.L.F: - "мам (цьоцю), я б тебе покрешив". Але оте "гарячі матусі"... Якось воно спотворює здавна узвичаєний український світогляд щодо материнства, жінки-матері, Берегині. "Матусенько, пробач" є така пісня. А, може, такі часи настали, що нині все на світі набуває нових значень?..

Отже, ліпше б було, як би вживали замість "матуся", "матусі" дуже поширене в наших класиків "молодиця":
MILF, hot mom - звабна (повабна), принадна, заласна молодиця.


p.s. Інтимну лірику Степана Руданського варто прочитати...

[Лаврін]

Як варіант до , - "жар-молодиця".
Є ж бо жар-птиця. От і буде жар-молодиця...

[Zozulka]

Як варіант до , - "жар-молодиця".
Є ж бо жар-птиця. От і буде жар-молодиця...

Чесно кажучи я взагалі вперше чую цей вислів, може просто мало таких фільмів бачила... Згодна, що матуся тут просто ні до чого, тому можливо доречніше буде вжити : гаряча штучка, кралечка, чарівливиця, лялечка, жагуча лялечка, палка троянда, червона квітка.... Це так, можливі варіанти. В агл. варіянті є відтінок зневажливості, як на мене. Гадаю потрібно це враховувати з огляду на контекст. Взагалі перекладницькі можливості невичерпні, а надто у нашій мові, коли вона сама така принадна /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" />

[Лаврін]

Насправді m.i.l.f. зовсім не еротичного відтінку, бо це термін активно вживаний переважно на англомовних порно-сайтах. Але хай там що, та західне суспільство давно вже виділило з жіночого стану окрему підкатегорію таких жінок, що відповідають усім ознакам MILF. Коли проштудіювати усі ті дописи-визначення milf на тому Urban Dic., то постає така картина: це - жінка, котрій "за тридцятку"; може бути заміжньою, а може не бути; може мати дітей, а може не мати. Але головна така підознака - це те, що такі жінки сексуально дуже активні, "люблять крешитися аж до паморок, без "приємних турбот" у вигляді малих дітей у їхній сім'ї, де вони і так уже є" (цитата). Вони добре себе пильнують, щоби де не підхопити якої зарази на стороні. Дуже ретельно ставляться до контрацепції. Єхидно дивляться на молодших од себе жінок і дівчат, як на своїх конкуренток, а всіх хлопів мають за кобелів. Але саме з такими оті хлопи (кобелі) і воліли б займатися сексом.
[quote]Miss Nadia is my friend's aunt. She is a mother to three children but she is the most sexiest wife and mother in the whole street. She comes daily to her balcony to dry the washed clothes and all the guyz in the nearby houses including me take snaps from digital zooming cameras we're planning to host her website."Hey ahsan your Aunt Nadia is a MILF".[/quote]
Пані Надя - вона є тітка мого друга. Має трійко дітей, хоч і живе без чоловіка. Але разом з тим вона - найсексуальніша з усіх жінок-матерів цілої нашої округи. Вона щодня виходить на балкон вішати мокрі лахи сушитися, і всі пацани з сусідніх будинків і я разом із ними робимо з "цифровиків" її фотки, щоби потім вивішати їх усіх на окремому сайті. "Гей, бербеку, а твоя цьоця Надя така млосна кобіта". (А ти не знав! В мене на один тілько її вигляд зараз встає, що мені аж, бігме, перед нею ніяково стає...) [Діляться "backstreet boys" вражіннями у чаті...]

Хтось вивішує лахи, а хтось фотки...

[Лаврін]

Взагалі перекладницькі можливості невичерпні, а надто у нашій мові, коли вона сама така принадна /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" />

Маєте рацію: у нас і молодиці принадні, і сама наша мова солов’їна також вельми принадна…

Колись у чоловічого континґенту хто був у фаворі: красні, як писанка, панни, хороші-прехороші молодиці, млосні, як паркий літній вечір, покоївки і... пишні удівоньки - от хоч би взяти oцю, що в творі Марка Вовчка.
(А твори Марка Вовчка назагал пронизані еротизмом...)

Пекарня чудова, і пекарка знакома, удівонька. Красота така – на всю околію. Сам побачиш. Ось і пекарня...

Пекарня і справді чудова: тут і паляниці, і книші, і папушники, буханці, вергуни, калачі, пампухи, балабушки, а до того сало, ковбаси, драглі, смажена рибка, валяна рибка, маківники – усякі наїдки і присмаки!

Пекарня і справді чудова: тут і паляниці, і книші, і папушники, буханці, вергуни, калачі, пампухи, балабушки, а до того сало, ковбаси, драглі, смажена рибка, валяна рибка, маківники – усякі наїдки і присмаки!

За прилавою препишна чорнява кирпатенька молодиця у червоному очіпку. Як зобачила дядька Володька, зірвалась з місця, наче її полум’я обхопило:
– Перевіро! Шибеник! Злодюга!

А дядько Володько зумився, аж рота роззявив, хоч возом в’їдь.
– Та на кого ж се ви гніваєтесь, голубонько? З ким сваритесь? – пита. – Та хто ж се вас угнівив? Та ви скажіть мені, то я того псотника чи псотничку... Та не турбуйтеся, моє золото...

А золото трохи не удушується з гніву.
– Ти, безчельнику... ти, проява... Які такі коралі нараяв? Завіряв: грапиня спродає... Зроду б не продала, якби не визволяти грапа... а вони... а ті коралі розпадаються... трощаться, як скло... Щекачу клятий!

Дядько Володько аж руки до Господа здійма.
– Господи милостивий! Чи я ж таке провідав! Я ж на ту злиденну грапиню покладав надію, як на рідну маму! То я до неї піду! Я її поспитаю! Я їй не подарую! Нехай грапська челядь мені голову одітне, а не подарую!
– Ти, продай-душе! ти... Геть з пекарні! Щоб ти тут не пах! Геть!
– А я, голубонько, до вас...
– Геть-геть-геть!
– ...бо мій товариш репетує: «Як зблизька не побачу ту удівоньку – себто вас, – то або води завідую, або петлі на шию... Ось він стоїть. Спогляньте на його, голубонько...

А голубонька вже споглянула. У гніву, зопалу не завважила, що коло дверей стоїть такий галанець – хоч малюй, хоч цілуй!
– Верзете не знать що! – промовила, разом втихаючи.

І, здається, нічого не вдіяла, тільки на півкрочка посунулась поза лавою, та взявши рушничок, злегенька його струсила, а виявила, наче вималювала, які в неї рученьки білі, який стан гнучкий, яка постать пишна.
– А нехай же скаже, що брешу! – править Володько. – Нехай скаже!

Та до Хапка.
– Ти присягавсь, що як удівонька загордує, то або втоплюся, або в камінь розіб’юся? Присягавсь чи ні?
– Та годі вже, пустаче! – ніби свариться удівонька (а хмару з чола наче вітрець гонить. От-от вже й всміхнеться, та зирк-позирк на Хапка). – У вас на вербі груші. Та ще й рясно їх...

А Хапко підстріхує вусики та світить вирлами.
– Нехай тому комарі виїдять очі, хто бреше, – вигукує дядько Володько, нібито вже й сердячись, що так його кривдять. – Хіба мені треба в ту вашу пекарню заглядати, або того вашого папушника купувати? А що робитиму, як він клещаком в мене заклещився: «Нехай же хоч подивлюсь зблизька на кралю, нехай же хоч гляну!» Змусив мене. А що, думаю, раз літо родить – нехай ужива світа, поки літа... І погодивсь: дивись на свою кралю, а я вже мушу папушником, чи там чим іншим піклуватись.

Розказує, а сам з-під поли торбу та у торбу.
– До папушничка можна і ковбаски – от ся, здається, добра, з часничком... Візьмемо... І калача можна... і смаженої рибки... як на твою думку, Микито? Підходь ближче – годі вже соромиться! Та не світи такеньки очима, щоб часом нам стелі не спалить... от тут і драглі... підходь лишень та подивись. Можна й шматочок сала, еге?
– А можна, – згоджується Хапко, підходячи близенько та викладаючи перед удівонькою карбованця.
– Беріть от сього папушничка, – радить Хапкові удівонька, – може, мені спасибі скажете... За ковбаску з часничком теж, сподіваюся, не налаєте. А бублички не до смаку? А пампухи з медом? Солодкі...

А у самої усміх солодший від того пампуха солодкого... Голосом пестить, оченятами голубить...
– Таких і в нас у пеклі не густо! – дума Хапко.

Та трохи нахиляючись, наче йому вгодило у серденько, стихенька перепитує:
– Солодкі?..
– А як солодкі, то кидайте мені в торбу, – озивається дядько Володько.
(Поки що, він у ту торбу понахапав і такого, що удівонька, виграваючи очима, і не постерегла).
– І я ласий до солодкого, – жартує, – сказано: кожна душа не з лопуцька, того ж хоче, що й людська.

Та ніби, схаменувшися, вжахнувсь.
– Забарився з тим закоханцем, а в мене такого діла, що аж голова вочевидь сивіє. Бувайте ж здоровенькі, голубонько, а я завтра раненько або пропаду, або видеру у тої злиденної грапині ваші гроші... Се так певно, як сонечко сходить і заходить. Видеру і вам до ручок... Може, товаришем перешлю. Не забороните товаришу вас одвідати? Не бороніть, галонько, бо товариш сухот достане або щось собі заподіє.
– Чого ж маю боронить, – одказує удівонька, як свята, – у пекарню кожному двері відчинені... кому треба, той і уступай.
– То й добре, галонько, він не забариться. Еге, Микито? А ви його, серденько, прикрильте, бо кажу вам, се трохи не панська дитина, роду доброго, заможного... я і батька його, і дідуся, і прадіда знав. Може, Господь його вам, голубко, приділя...
– Та одкосніться! Вже й так заробили на позиск, – знов впиня удівонька, чи сварячись чи потураючи.

Та до Хапка, всміхаючись любенько:
– Завтра в мене булочки свіженькі, тепленькі... усякому на здоров'ячко …

А Хапко, виграваючи вирлами:
– Та вже як такі ручки та пучки орудують, то певно не попсують …

А вдівонька, голівку схиляючи, вії шовкові долі приспускаючи:
– Та візьміть одчепного...

[Лаврін]

Просто, гадаю, треба вдатися до закамарків нашої глибокої пам'яті і віднайти там якого нашого відповідника на оці чужинські сороміцькі терміни.
Отже, MILF... А далеко ходити не треба (себто нишпорити глибоко). Нераз-бо можна чути від особливого чоловічого континґенту, що от та то чи та кобіта... . Як це розуміти? А так і розуміти (з їхніх же слів): що О! Онде відповідне тлумачення цього дивовижного терміну. /unsure.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":unsure:" border="0" alt="unsure.gif" />
(Може, декому то здатися завульгарним, але в нас тут не товариство взаїмного величання і не пансіон для манірних панночок, де навчають хорошим манерам. Треба вживати своїх слів і термінів, а не позичати в сусіда. :huh: )

[Листопад]

Просто, гадаю, треба вдатися до закамарків нашої глибокої пам'яті і віднайти там якого нашого відповідника на оці чужинські сороміцькі терміни.
Отже, MILF... А далеко ходити не треба (себто нишпорити глибоко). Нераз-бо можна чути від особливого чоловічого континґенту, що от та то чи та кобіта... . Як це розуміти? А так і розуміти (з їхніх же слів): що О! Онде відповідне тлумачення цього дивовижного терміну. /unsure.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":unsure:" border="0" alt="unsure.gif" />
(Може, декому то здатися завульгарним, але в нас тут не товариство взаїмного величання і не пансіон для манірних панночок, де навчають хорошим манерам. Треба вживати своїх слів і термінів, а не позичати в сусіда. :huh: )

Еге ж, тут навчають не хороших манер, а мови /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" />. Саме тому посмію вказати вам, що слово у значенні "поняття" у родовому відмінку має закінчення -а. Та й навчають зазвичай чого, а не чому, а вживають що, а не чого. /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" /> /wink.gif" style="vertical-align:middle" emoid=";)" border="0" alt="wink.gif" /> Втім задля справедливості слід сказати, що другий варіант теж зрідка вживається /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" />.
Даруйте за "п'ять копійок" не "в тему"! /ag.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":D" border="0" alt="ag.gif" />

[Лаврін]

Так, маєте рацію: це з російської "учить хорошим манерам" підступно проникло в нашу, близьку до російської, мову...
А втім, у Шевченка надибуємо:
[quote]Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь. [/quote]
А Марко Вовчок узагалі "дякує вас".

Але то все "блошки", яких треба, звичайно, вишукувати (як ви це гарно і робите ), але... проти нашої теми вони змеркли і здрібніли непристойно... Тому ліпше ближче до тіла.... е-е... себто до теми. :huh:

Раз ми вже тут згадали за Марка Вовчка, чи то-пак Марію Вілінську - нашу славну письменницю, то в цьому контексті вона саме підхожа. За матеріалами, що останнім часом дуже активно виходять на поверхню, нашу письменницю знали не тільки за творчий талан, а й за талан-мистецтво спокушування представників протилежної статі. Жінка, що в юному віці пізнала плотських утіх, пізніше, старшою, не гребувала нетворчо запізнатись і з юнаками, і з підстаркуватими дядьками. Мабуть, була жар-молодиця! А по нечисленних світлинах, власне, так і можна висновувати: перед нами постає така собі симпатична "пампушка" з проникливими очима. Які так і манять до себе...

І нащо нам чужої соромітні, раз у нас своєї предостатньо?