Димчо Дебелянов

[Танка]

Як правильно передати ім'я Димчо українською мовою?
Українська вікіпедія каже Димчо, у журналі "Всесвіт" - Дімчо.

[Дмитро]

У журналі "Всесвіт" часто-густо можна подибати авторський правопис. У болгарській та інших південнослов'янських мовах не розрізняють И та І. Українській мовній стихії ближчий звук и (він не такий напружений, як російське ы, і, до речі, куди ближчий до південнослов'янського и, ніж зімкнене і). Тим-то й у давніх запозиченнях пишеться и (лиман, лимон, митра, мирт, єпитрахиль, гиря та ін.), і правило "дев'ятки" охоплює щораз більше слів. Але на початку слів, відповідно до сучасного правопису, и писати не годиться, хоч у деяких наголошених словах, як-от інший, іноді, вимова звука і дуже наближається до и. Те саме в принципі можна сказати й про інші слова, що починаються на і. Надто коли в поточному мовленні вони йдуть після слів з кінцевим приголосним. Щоб вимовити з індіjі (з Індії), треба дуже постаратися. Найчастіше у мовців вийде з индіjі. Взагалі звук і дуже часто наближається до и, зокрема й після звука j (на письмі ї) у таких словах, як країна, вибоїстий, гоїти, де коли б не j, ми мали б и (хмарина, голосистий, робити). Це норма літературної вимови. Тож після голосних у всіх запозичених словах пишеться ї. Відповідно до викладеного вище треба писати Ілієв, Ікономов, Раїч, Стоїч, Димитров, Христов. А заразом і Димчо Дебелянов (див. § 104, п. 5 Чинного правопису). Коли б правило "дев'ятки" поширили на всі слова, то й поділу б на власні й загальні, слов'янські й неслов'янські назви взагалі б не було.

[Володарка снів]

З правилом дев’ятки виникає чи не найбільша проблема. Особливо воно незручне й розмите, коли доводиться стикатися із запозиченнями зі східних мов (чималої плутанини створила стаття М. Вакуленка). Тож як в українській мові передаються китайські назви? Через и чи і?
Дао де-цзін чи Дао де-цзин? Сима Цянь чи Сіма Цянь? Сичуань чи Січуань?
Також нелад з написанням китаїзмів: разом, окремо або через дефіс. Для прикладу: або , і , і , й (так само й інші імена, що містять -цзи: , ).

Що скаже шановне товариство?

[Дмитро]

З правилом дев’ятки виникає чи не найбільша проблема. Особливо воно незручне й розмите, коли доводиться стикатися із запозиченнями зі східних мов (чималої плутанини створила стаття М. Вакуленка).?

Як на мене, то без правила буде ще більше проблем. На жаль, про це ніхто не говорить.
Що ж до написання китаїзмів, то, гадаю, проблем з ними чимало не тільки в українській, а й у решті мов, які не належать до сино-тибетської сім'ї. А уявіть собі, скільки проблем з написанням українізмів у китайській мові! Для кожного нашого слова, кожного імені, прізвища, кожної назви міста і т. д. треба вигадати ієрогліф чи скласти його з наявних ієрогліфів. Тож правило дев'ятки тут ні до чого.
У Чинному українському правописі є принаймні хоч кілька рядків, присвячених китайським іменам (гадаю, не в кожному європейському правописі можна натрапити бодай на згадку про Китай). У § 106, п. 2, д читаємо:

[Разом пишуться] Складні китайські імена, які завжди виступають після прізвища: .
Примітка. Якщо китайське ім’я становить одне слово, то обидві частини особової назви (прізвище та ім’я) пишуться окремо: .

Тож правильно писати Мао Цзедун, але Лаоцзи, Чжуанцзи (бо це псевдоніми, а не імена й прізвища).
Що ж до назв трактатів чи загальних назв, то я вважаю, що їх треба писати разом. Так само, як женьшень і каланхое. Наприклад, "Даодецзин", "Лецзи". Дефіс тут недоречний. Ім'я богині Сіванму я б теж радив писати разом. А через і чи через и, це вже залежить від Вашого ставлення до правила дев'ятки. Я за поширення його на всі слова, тож у художньому тексті написав би Сиванму. Проте, якщо Ви пишете літературу для учнів чи студентів, то, певна річ, треба писати Сіванму (бо серед винятків з правила в чинній редакції такого слова нема).