Українська вікіпедія каже: [quote]In vino veritas — добре відомий латинський віслів. Значення вислову «істина у вині». Менш поширеною формою вислову є In vino veritas in aqua sanitas — «істина у вині, здоров'я у воді». Також існує вислів «in vino veritas multum mirgitum» — «істина у вині не раз тонула». Аналогом в грецькій мові можна вважати вислів «Ἐν οἴνῳ ἀλήθεια» (Ен ойно алетейа) з тим самим значенням. Автором вислову є Пліній Старший, а вислів на грецькій мові приписується Алкею.
Схожі вислови також можна знайти в Талмуді: בשלושה דברים אדם ניכר: בכוסו, בכיסו, ובכעסו («справжня натура відкривається через випивку, гроші і гнів»).[/quote] Чи траплялося комусь в літературних творах оте "істина у вині"?
а ще, наприклад, http://www.prostoplus.zp.ua/article-140408-4.htm - "In vino vermutas" Літературний спогад письменника Анатолія Рекубрацького про Володимира Юдіна: [quote]Усі відмовилися пити, побоюючись уламків скла, а Юдін знайшов вихід — цідив вино через власні стоячі шкарпетки.
— Ін віно верітас, — сумно констатував один розумник з компанії.
— Правильно, — підхопив Юдін. — Ін віно вермутас, — і зробив іще один добрячий ковток.[/quote]
Вельми потішила мене стаття з української Вікіпедії, де наведено приклад уживання з Олександра Блока. Але зараз-таки на душі стало сумно. Невже автор статті не знайшов в українській літературі прикладів уживання? Чому? Упереджено ставиться до української літератури взагалі? Мовляв, село — воно і в Африці село. Дуже прикро. Дуже і дуже прикро. Нащо таку статтю взагалі публікувати? Мені легше. Я ніколи не обожнював російської літератури, не молився на неї, як декотрі представники радянського народу. Не вважав, що вона справила якийсь спасенний вплив на нашу літературу. Російська література — рівна серед рівних у світі. Так само, як і наша. І міжлітературні впливи завжди були взаємні. Ну а хто писав російську барокову літературу, гадаю, і так усі добре знають. Переважно українці й білоруси. На жаль, не своїми рідними мовами, а тою, що її пропагувала метрополія, призначаючи величезні, як тепер кажуть, гранти. Вибачте за такий емоційний відступ. Накипіло, бо день у день тільки й чую про недорозвиненість нашої літератури, мови. Певна річ, українські письменники не пасли задніх. Вони завжди вживали крилатих висловів у своїх творах. Тільки писали вони їх до двадцятого століття в оригіналі. У нашому випадку — латинською мовою. Згадайте Франкове «Vivere memento» чи Лесине «Contra spem spero». А «Fata morgana» Михайла Коцюбинського? А скільки таких висловів ужито просто в текстах українських літераторів, годі й полічити! Не треба також забувати й про те, що чимало українських письменників XV–XIX ст., зокрема Юрій Дрогобич, Станіслав Оріховський, Григорій Сковорода, Феофан Прокопович і т. д., писали латиною. Тож їхні наступники просто не могли оминути тої всеєвропейської спадщини. Вислів «In vino veritas» трапляється, зокрема, в Івана Нечуя-Левицького: [quote]— І то розумне слово,– обізвався Балабуха густим басом, з повагом розтягаючи слова: – «In vino veritas» — говорили латинці; — In vino est veritas! — обізвався Остророг. — Про це знали ще давні латинці. Твоя правда, пане Самійле. — In vino est veritas! В пляшці й дружба, і любов, і панянські рум'янці, і пал кохання молодців, і поцілунки, і сміх, і палкі мрії, і веселощі життя, і сміливість побідників, і висока поезія; отут, панове, в пляшці й Анакреон, і Катул, і Овідій, і Горацій.[/quote] Вживали цього латинського вислову й інші українські письменники: [quote]На дно чаші найпильніше поглядав Мицько, що добре винце ніколи не відкинув, говорячи, що вся правда тільки у вині... (Василь Ґренджа-Донський); Шумує зграйний пунш, і майорять огні, Блакитні язички підплигують угору В лункім, як черево, й блискучім казані. — «Панове, пуншу Теодору! Натхнення й істина в вині...» (Микола Бажан); Можливо, пригадав собі давнє: «Правда — у вині» (Андрій Содомора).[/quote]
