врешті-решт

[кувалда]

В живій мові "кінець кінцем" я чув саме з негативним відтінком /rolleyes.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":rolleyes:" border="0" alt="rolleyes.gif" /> . Але Ваші аргументи переконливі. Хоча доречність/недоречність "врешті-решт" потребує ще аргументів /dirol.gif" style="vertical-align:middle" emoid="B)" border="0" alt="dirol.gif" /> .

[Дмитро]

В живій мові "кінець кінцем" я чув саме з негативним відтінком /rolleyes.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":rolleyes:" border="0" alt="rolleyes.gif" /> . Але Ваші аргументи переконливі. Хоча доречність/недоречність "врешті-решт" потребує ще аргументів /dirol.gif" style="vertical-align:middle" emoid="B)" border="0" alt="dirol.gif" /> .

Згоден. Перш ніж відкинути, треба все добре вивчити і зважити. Мовці самі оберуть найкращий і найвлучніший вислів. І. Нечуй-Левицький виступав свого часу проти багатьох слів, зокрема проти "майже" (вважаючи правильним лише варіант "сливе"), проти "незграбний" (вважаючи правильним лише варіант "недоладний") і навіть проти "кінець кінцем"(вважаючи правильним лише варіант "врешті", а не "врешті-решт"), але нам тепер без них годі обійтися.

[********]

Згоден. Перш ніж відкинути, треба все добре вивчити і зважити. Мовці самі оберуть найкращий і найвлучніший вислів. І. Нечуй-Левицький виступав свого часу проти багатьох слів, зокрема проти "майже" (вважаючи правильним лише варіант "сливе"), проти "незграбний" (вважаючи правильним лише варіант "недоладний") і навіть проти "кінець кінцем"(вважаючи правильним лише варіант "врешті", а не "врешті-решт"), але нам тепер без них годі обійтися.

Маєте рацію, п. Дмитре! Мова насамперед повинна буди зручною, придатною для користування. І людина сама вибере, яке слово їй ліпше вжити. А відхилити, забракувати його ми завше встигнемо.

[Листопад]

Згоден із попереднім дописувачем і, звичайно ж, професором Наконечним. Жоден український класик не вживав отого "врешті-решт". Це звичайнісінька калька, якої, на превелике диво і щастя, немає навіть у радянських словниках. "Далеко-далеко", "ось-ось", "ген-ген", "рано-вранці" - це складені прислівники, посилені повторенням кількох однакових чи близьких значенням прислівників. Кінцева частина "решт" - це множина іменника "решта", до того ж теоретична, вигадана, бо немає рації вживати це слово у множині.

Панове, а чи з усіх усюд (по всіх усюдах) не з тієї самої "серії"?
/rolleyes.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":rolleyes:" border="0" alt="rolleyes.gif" />
Як гадаєте?

[Дмитро]

Панове, а чи з усіх усюд (по всіх усюдах) не з тієї самої "серії"?
/rolleyes.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":rolleyes:" border="0" alt="rolleyes.gif" />
Як гадаєте?

Гадаю, пані Листопад, що зворот "по всіх усюдах" цілком український. Ми ж кажемо "по містах", по селах" і т. д. Його дуже часто вживали й наші класики:

Почули голос виразніше,
І він Енею так сказав:
— Енею годі вже журитись,
Од його має розплодитись
Великий і завзятий рід;
Всім світом буде управляти,
По всіх усюдах воювати,
Підверне всіх собі під спід (І. Котляревський, 1952, 155);

Батько навіть не спитав у дочки, де вона була: він звик до ... її никання по всіх усюдах і не впиняв ні в чому (І. Нечуй-Левицький, IV, 1956, 246);

А ти ще не вгамувалася?.. Не надолужило тобі отак по всіх усюдах тинятися? (Панас Мирний, V, 1955, 209);

Заклопотаний літав по всіх усюдах хлопчик (М. Рудь, Дон. зорі, 1958, 92).

Головне, щоб не по всім усюдам. /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" />

[Листопад]

Гадаю, пані Листопад, що зворот "по всіх усюдах" цілком український. Ми ж кажемо "по містах", по селах" і т. д. Його дуже часто вживали й наші класики:
Головне, щоб не по всім усюдам. /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" />

Дякую, п. Дмитре!
С. Караванський якраз і вживає оце "по всіх усюдах" для ілюстрації того, що прийменник вимагає від іменників усіх родів у множині закінчення місцевого відмінка.

[Savo]

Надибав ще думку Олени Курило про цей прислівник:
[quote]Часто вживаний у сучасній мові прислівник в р е ш ті - р е ш т (рос. в конце концов) чужий українській мові. По-українському кажуть кінець-кінцем, кінцем, на самий кінець: — І дійшла кінцем аж до наших часів Є. 19. [/quote]
Із книжки "УВАГИ ДО СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ" (друге виправлене видання – ще 1924 р.)

[кувалда]

Кінець кінцем, може, краще (але не набагато /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" /> ) . та "чужий українській мові" - це занадто. може - не дуже вдалий /rolleyes.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":rolleyes:" border="0" alt="rolleyes.gif" /> (а таких у нас чимало). Правда, й Огієнко твердить: "врешті-решт - це дослівний переклад з московського "в конце концов", треба: кінець-кінцем, кінцем, на самий кінець, або: врешті". Але тоді звідки вони всі взяли просто "кінцем"? Нє, хай буде і врешті-решт /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" />

[saszko]

А "кінець кінцем" виділяється комами?