Відтак=отже, тому. Тепер так, виявляється...

[saszko]

Шановні мовознавці, будь ласка, розтлумачте мені, чи правомірно вживається слово ВІДТАК в значенні отже/тому/таким чином, як це тепер скрізь заведено? Чи воно має значення потім/після/згодом? Скажіть, будь ласка, конкретно, які слово має значення. В словнику є, але з огляду на вражаючу масовість, як на мене, неправильного вживання хотілося б побачити якісь ілюстрації з класиків. Щоб переконливіше було.
І чи є це слово діалектизмом?

[Лаврін]

Неправильно у значенні отже/тому/таким чином.
"Відтак" - це . Щодо цього, здається, висловлюється О. Пономарів у своєму підручнику.

"З огляду на вражаючу масовість", то треба самому просто не вживати неправильно та й іншим звертати увагу щодо цього.

А щодо вживаня класиками слова "відтак", то можете легко перевірити, "забивши" це слово в розширених настройках пошуковця - шукати на сайті бібліотеки, приміром, Укрцентру: вже на найпершій сторінці одержимо твори двох зх.-укр. письменників: Івана Франка та Ольги Кобилянської, - а також одну народну казку. Висновки робіть самі.

[Дмитро]

Слово відтак почали вживати в значенні «отже» під впливом російської мови, тобто через його співзвучність з російським словом итак. Певна річ, це така сама помилка, як і вживання слова неділя в значенні «тиждень», слова очутитися в значенні «опинитися» і т. д.
Ось що пише про це в своїй книжці «Культура слова» О. Пономарів:
[quote]Не прикрашають сторінок, навіть найліпших видань слова, вжиті не у властивому їм значенні. Про відтак уже досить багато написали мовознавці, але правильно його використовують тільки носії західноукраїнських говірок і письменники, так чи інакше пов’язані з цією діалектною базою: «Дитячий вік пройшов у місті Вінниці, а відтак довелося жити то на селі, то знов у місті» (Михайло Коцюбинський). Отже, справжнє значення слова відтак — «потім, після того», а не «отже, тому, тож», як думають ті, хто будує речення на взірець: «Здавалося, не потрібно думати про минуле. Адже це лише пережитки. А відтак геть їх!» Тут доречніше було б сказати: «А тому (через те) геть їх!»[/quote]
Хочу лише додати, що вживання під впливом російської мови окремих слів не у властивому їм значенні — це вже всеукраїнське лихо. У львівській пресі також раз у раз можна натрапити на відтак у значенні «отже».
Наведу приклади вживання слова відтак у нашій літературі:
[quote]Вислухує мовчки, що заслужив, усувається їм з очей, відтак іде на гору під ліс, на широку леваду, де випасається товарина, коні (О. Кобилянська, В неділю рано зілля копала).[/quote]
[quote]Рабин промуркотів ще якусь молитву, а відтак перший кинув невеличкий срібний гріш до видовбаної в камені ямки (І. Франко, Борислав сміється).[/quote]
[quote]Синя хвиля скипала молоком біля їх ніг, а відтак танула і шипіла на піску, тікаючи в море (М. Коцюбинський, На камені).[/quote]
[quote]Досі ще й разу вони з тої кімнати не виходили, обернувшись у пару самотників, у пару покірних в'язнів, що навіть спроби втікати не вчиняють, їх стосунки зародилися ввечері і відтак обернулись у віддане служіння темряві та електриці (В. Підмогильний, Невеличка драма).[/quote]
[quote]Він утер рушником підборіддя й губи і відтак зітхнув: — Це така історична доля наша: нас ошукують, а ми навіть і не помічаємо цього (Б. Антоненко-Давидович, Смерть).[/quote]
[quote]Червоне, жовте, сизе, а то зненацька шугне звідти чорне і злякано сховається за миготливу червоність, бузкова каламуть розчиняється в ніжній синяві,— барви народжувалися, вигравали, мінилися, барви жили буйним, веселим життям спершу в горні, потім на обличчі, на широких дідових руках, на всій його могутній постаті, а відтак пливли на Сивоока, проходили крізь нього, і він відчував, що починає жити цими барвами, оцими вогняними спалахами в задимленій хижі, а ще він жив відвагою такою самою, як та, що була в дідових руках, коли вони без страху занурювалися в нуртовисько полум'я і діставали звідти заціловані вогнем дивні речі, що світилися барвами, ще несподіванішими й яснішими, ніж бачив хлопець на землі й на небі (П. Загребельний, Диво).[/quote]
[quote]Поляскав нагайкою по штиблету, шаблюку свою поправив, — вона теж була довжелезна, деколи аж землю орала, — відтак молодецьки випнув груди (О. Гончар, Собор).[/quote]
А щодо того, чи є слово відтак діалектним, краще за мене скаже Б. Антоненко-Давидович:
[quote]Якими є стосунки між українською літературною мовою й діалектами? Виникнувши на основі центральних південно-східних говорів, наша літературна мова вбирала й далі вбирає все найкраще, що є в її діалектах. Увійшли до літературної мови такі, наприклад, слова з південно-західної діалектної групи, як відтак (дарма що є аналогічний вислів після того), ватра (багаття або вогнище). Таких прикладів можна навести чимало.[/quote]
Додам тільки, що навіть Словник української мови в 11 томах, який подекуди аж рябіє несправедливими ремарками «розмовне» та «діалектне», подає слово відтак без усяких ремарок:
[quote]ВІДТАК, присл. Після чого-небудь; потім, далі. Ще з рік [Іван] так походив, а відтак оженився (Коцюб., II, 1955, 332); Зупинився [жандарм] перед самою печерою.., а відтак раптом пхнув колоду багнетом (Фр.,II, 1950, 29); Було жаль покидати домну, покидати в останні тижні, коли вона ось-ось стане на сушіння, а відтак хлюпне перший чавун (Гур., Друзі.., 1959, 186). [/quote]

[Танка]

Звичайно, можна було б на килимку над ліжком причепити папірець з правилом. /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" />

Іноді, щоб запам'ятати якесь правило, можна знайти певні асоціації, які б допомогли це зробити.

От, приміром, якщо побудуємо вісь (подібну до числової), на ній позначимо крапку, яка означатиме стан, що характеризує теперішній час (умовно назвемо її ТАК), то все що буде потім, тобто ВІД моменту ТАК - то й є ВІДТАК.

[saszko]

Звичайно, можна було б на килимку над ліжком причепити папірець з правилом. /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" />

Іноді, щоб запам'ятати якесь правило, можна знайти певні асоціації, які б допомогли це зробити.

От, приміром, якщо побудуємо вісь (подібну до числової), на ній позначимо крапку, яка означатиме стан, що характеризує теперішній час (умовно назвемо її ТАК), то все що буде потім, тобто ВІД моменту ТАК - то й є ВІДТАК.

Але це буде шкідлива асоціація, бо вона не відповідає етимології слова.

[Танка]

Але це буде шкідлива асоціація, бо вона не відповідає етимології слова.

Шановний пане saszko!
Наведіть, будь ласка, етимологію слова відтак.

Дякую.

[Savo]

Але це буде шкідлива асоціація, бо вона не відповідає етимології слова.

Та навпаки, пані Танка підібрала чудовий асоціативний ряд, який прозоро розкриває внутрішню структуру слова відтак. Щодо невідповідності етимології. Чому ви так вважаєте? Хіба не очевидною є твірна основа так, до якої додався колишній прийменник, а відтак префікс від?

[saszko]

Шановний пане saszko!
Наведіть, будь ласка, етимологію слова відтак.

Та я не знаю. В мене етимологічного словника нема. А дану асоціацію Ви самі придумали, чи не так? Тому вона суб'єктивна. Згодиться не кожному.

[Savo]

Та я не знаю. В мене етимологічного словника нема. А дану асоціацію Ви самі придумали, чи не так? Тому вона суб'єктивна. Згодиться не кожному.

Може, пооб'єктивнішає думка пані Танки від цієї статті в етимологічному словнику /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" />
(клікніть на ескіз).
[attachmentid=41]