Не промовили двох слів. ДВОХ!
Дві гривні - дві слові, дві відрі
Модератори: Танка, vitaly1, Листопад
Дві гривні - дві слові, дві відрі
- Ясно. А я ось що знайшов.
[ред.] В українській мові
Двоїна збереглася в українській мові, але переважно у діалектному мовленні: (дві) руці, (дві) нозі, (дві) селі, (дві) слові; стандартний варіант — дві руки, дві ноги. Також залишки двоїни маємо в словах очі, плечі. До того ж, залишком двоїни в українській мові є слово двісті, що походить з давньоруського виразу двѣ стѣ «дві сотні». Кінцевий «Ѣ» тут є показником двоїни. В українській мові «Ѣ» перейшло в «і» (дід, віра, ріка, діло, неділя).
Щодо руці й нозі то їх переважно вживають, коли йдеться про одну людину, а руки й ноги — коли про групу людей. Щодо випадку, коли людей є декілька, то вживання множини або двоїни залежить від того, що саме мають на увазі — руці/нозі коли йдеться про те, що рук/ніг обмаль або пара, та руки/ноги в усіх інших випадках.
Наприклад: "Тобі що, руці свербить?", проте "Хто "за" - підійміть руки".
Правописною реформою 1933 року, здійсненою в атмосфері «боротьби з націоналізмом на мовному фронті» та розгортання репресій, двоїна поряд з літерою ґ і цілою низкою інших питомих рис української мови була заборонена. Андрій Хвиля так пояснює мотиви правописних новацій: "За старим українським правописом в українську мову вносилася низка архаїчних форм та провінціалізмів, які відривали українську літературну мову від живої української мови і вбивали клин між українською та російською мовами. Треба було говорити й писати «дві книзі», «три вербі», «три квітці» і т.ін. Комісія визнала за потрібне зліквідувати таку форму в українській літературній мові, й зараз вже не будемо писати й казати «дві слові», а будемо писати «два слова», не будемо писати й казати «дві відрі», а «два відра».
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B2%...%97%D0%BD%D0%B0
А ось ще цікаво про двоїну : http://www.heritage.com.ua/istorija/doslid.../index.php?id=7
Дві гривні - дві слові, дві відрі
Валентин писав: ↑Нед вересня 06, 2009 4:09 pm
[ред.] В українській мові
Двоїна збереглася в українській мові, але переважно у діалектному мовленні: (дві) руці, (дві) нозі, (дві) селі, (дві) слові; стандартний варіант — дві руки, дві ноги. Також залишки двоїни маємо в словах очі, плечі. До того ж, залишком двоїни в українській мові є слово двісті, що походить з давньоруського виразу двѣ стѣ «дві сотні». Кінцевий «Ѣ» тут є показником двоїни. В українській мові «Ѣ» перейшло в «і» (дід, віра, ріка, діло, неділя).
То в чому ж полягає питання, пане Валентине? Усе наче чітко: залишки двоїни в українській мові, безумовно, є, але тільки в діалектному середовищі. Літературна мова не визнає такі форми за нормативні.
Валентин: - а мій приятель Павло Гірник - Шевченківський лауреат цього року - визнає. Він пише "дві слові" і наполягає, що так говорять люди, так писали класики. Те ж пишуть інші дослідники. Мо, залишимо тему відкритою для подальшого її обговорення?
/smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" /> А хіба йому хтось це може заборонити? Хай визнає, на здоров’я. Я теж для стилізації можу вжити двоїну в своїх дописах, але усвідомлюю, що це порушення норми. Утім на форумі я не мушу дотримуватися норми. Між іншим, саме через це подекуди вживаю форми варіянт чи спеціяльний.
Тільки те, що він визнає двоїну чи ще тисяча мовознавців, не означає, що українська повернеться до неї. Так само можна говорити про навернення до перфекта, аориста чи редукованих голосних, які теж колись мала наша прамова.
Ну, так – пишуть, обговорюють. Але норму наразі ніхто не переглядає. Тож я й хотів зрозуміти суть вашого питання: ви хочете з’ясувати, чи правильно нині вживати двоїну, чи щось інше?
Я не проти обговорення проблеми двоїни в українській. Але цю тему ви започаткували для іншого питання. Для двоїни створіть, будь ласка, окрему, і я перенесу дописи, які є офтопом тут, у неї.
Дві гривні - дві слові, дві відрі
Savo писав: ↑Нед вересня 06, 2009 4:09 pm
/smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" /> А хіба йому хтось це може заборрнити? Хай визнає, на здоров’я. Я теж для стилізації можу вжити двоїну в своїх дописах, але усвідомлюю, що це порушення норми. Утім на форумі я не мушу дотримуватися норми. Між іншим, через це подекуди вживаю форми варіянт чи спеціяльний.
Тільки те, що він визнає двоїну чи ще тисяча мовознавців, не означає, що українська повернеться до неї. Так само можна говорити про навернення до перфекта, аориста чи редукованих голосних, які теж колись мала наша прамова.
Ну, так – пишуть, обговорюють. Але норму наразі ніхто не переглядає. Тож я й хотів зрозуміти суть вашого питання: ви хочете з’ясувати, чи правильно нині вживати двоїну, чи щось інше?
Я не проти обговорення проблеми двоїни в українській. Але цю тему ви започаткували для іншого питання. Для двоїни створіть, будь ласка, окрему, і я перенесу дописи, які є офтопом тут, у неї.
Добре. Я й справді порушив кілька питань, які мають розглядатися окремо.
Якось зайшла мова з відомим шевченківським лауреатом про двоїну в нашій мові. Він наполягав, що правильно казати "дві слові", "дві вікні", а я згадав, що саме так казала моя мама: "дві відрі", "дві яйці".
Пропоную обговорити цю тему.
-
Основознавець
- Мовознавець геніяльний
- Повідомлень: 961
- З нами з: Чет липня 31, 2008 11:15 pm
Дві гривні - дві слові, дві відрі
А що пропонуєте? Сучасна мова тяжіє до простості, і забивати сучасні уми двоїнами не варто — воно не приживеться. Звичайно вживати в живій мові можна — можливо й ця традиція відновиться, а коли більшість українців будуть користуватись нею, то можна про це дискутувати. Зараз сенсу в цьому немає, на мою скромну думку.
Дві гривні - дві слові, дві відрі
Основознавець писав: ↑Нед вересня 06, 2009 4:09 pm
А що пропонуєте? Сучасна мова тяжіє до простості, і забивати сучасні уми двоїнами не варто — воно не приживеться. Звичайно вживати в живій мові можна — можливо й ця традиція відновиться, а коли більшість українців будуть користуватись нею, то можна про це дискутувати. Зараз сенсу в цьому немає, на мою скромну думку.
Спрощувати мову, мабуть, теж не варто. Бо ж окрім газетних штампів існує ще й література. А чекати, поки усі будуть користуватися (бо більшість і тепер нею розмовляє), то це до скончання віку треба чекати.
Дві гривні - дві слові, дві відрі
То Ви пропонуєте переходити на ту мову, якою розмовляє "більшість"? І кого Ви маєте на увазі під "більшістю"? Приміром, у себе на Поліссі я про "дві відрі" не чула, але тут існують інші народні перлини... То на яку мову будемо переходити - на вашу чи на нашу? /ag.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":D" border="0" alt="ag.gif" />
Дві гривні - дві слові, дві відрі
Листопад писав: ↑Нед вересня 06, 2009 4:09 pm
То Ви пропонуєте переходити на ту мову, якою розмовляє "більшість"? І кого Ви маєте на увазі під "більшістю"? Приміром, у себе на Поліссі я про "дві відрі" не чула, але тут існують інші народні перлини... То на яку мову будемо переходити - на вашу чи на нашу? /ag.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":D" border="0" alt="ag.gif" />
Більшість населення України розмовляє рідною українською мовою. Українська літературна мова бере зі своїх діалектів потрібні їй слова. Бере їх і з усного народного мовлення, і з творів українських літераторів. Скажімо, взяла у Павличка "оба на полотні, в душі моїй оба", хоча воно й не було літературним на той час. Ось Мойсейн Фішбейн, скажімо, натворив купу слів-покручів, але прижилося, за його твердженням, слово "машинопис", котре він колись вигадав. А "дві бабі" тощо - українські прислівя, ппісні та приказки памятають.
-
Основознавець
- Мовознавець геніяльний
- Повідомлень: 961
- З нами з: Чет липня 31, 2008 11:15 pm
Дві гривні - дві слові, дві відрі
Я, як і пані Листопад, украй рідко чую двоїну в живій мові, навіть настільки, що для мене вона дещо незвична, тому Ваш аргумент щодо більшості не актуальний.
Дві гривні - дві слові, дві відрі
Більшість населення України розмовляє рідною українською мовою. Українська літературна мова бере зі своїх діалектів потрібні їй слова.
Не українська літературна мова бере, а конкретні літератори їх у літературу приносять. І якісь діалекти приживаються, а якісь так і залишаються діалектами.
Бере їх і з усного народного мовлення, і з творів українських літераторів. Скажімо, взяла у Павличка "оба на полотні, в душі моїй оба", хоча воно й не було літературним на той час.
Чого ж, і в інших літераторів воно було, у Франка, зокрема:
Павличко його просто "нагадав".