Провідміняти прізвища

[Annika]

будь ласка допоможіть вірно провідьміняти прізвища у чоловічому та жіночому роді

ч ж
Н. Щербина Щербина
Р.Щербина Щербину
Д.Щербину Щебиній
З.Щебиного Щербину
О.Щербиним Щербиной
М.Щербині Щербиній
К. Щербино! Щербина!

ч ж
Н. Шумар Шумар
Р.Шумара Шумари
Д.Шумарі Шумарі
З.Шумара Шумару
О.Шумаром Шумарою
М. Шумарі Шумарі
К. Шумар!

призвище Кириченко взагалі можна провідміняти?

ч ж
[b]Н. Іванчишин Іванчишина
Р.Іванчишина Іванчишиної
Д.Іванчишину Іванчишиній
З.Іванчишина Іванчишину
О.Іванчишином Іванчишиной
М. Іванчишина Іванчишиній

ч ж
[b]Н. Рой Рой
Р.Роя Рой
Д.Рою Рой
З.Роя РОй
О.Роєм РОй
М. Рой Рой

[Дмитро]

Чоловіче й жіноче прізвища Щербина відмінюються однаково:
Н. Щербина ( і )
Р. Щербини ( і )
Д. Щербині ( і )
З. Щербину ( і )
О. Щербиною ( і )
М. Щербині ( і )
К. Щербино ( і )

Прізвище Кириченко відмінюється лише в чоловічому роді:
Н. Кириченко (); Кириченко ()
Р. Кириченка (); Кириченко ()
Д. Кириченкові, Кириченку (); Кириченко ()
З. Кириченка (); Кириченко ()
О. Кириченком (); Кириченко ()
М. Кириченкові, Кириченку (); Кириченко ()
К. Кириченку (); Кириченко ()

Прізвища Іванчишин та Іванчишина відмінюються так:
Н. Іванчишин (); Іванчишина ()
Р. Іванчишина (); Іванчишиної ()
Д. Іванчишинові, Іванчишину (); Іванчишиній ()
З. Іванчишина (); Іванчишину ()
О. Іванчишиним (); Іванчишиною ()
М. Іванчишині, Іванчишинові, Іванчишину (); Іванчишиній ()
К. Іванчишине (); Іванчишина ()

[Танка]

Прізвище Рой відмінюється лише в чоловічому роді:
Н. Рой
Р. Роя
Д. Рою, Роєві
З. Роя
О. Роєм
М. Рою, Роєві
К. Рою

[Annika]

Дуже вдячна Дмитру, Танці за допомогу.

Незрозуміле для мене залишається лише одне питання:
прізвище Шумар відм. в жін роді? Н. Шумара ??

[Танка]

Прізвище Шумар у жіночому роді не відмінюється, а от чоловіче відмінюється так, як Гончар, (Кобзар?)


Н. Шумар
Р. Шумаря (маю сумніви, може Шумара?)
Д. Шумарю, Шумареві (Шумару, Шумарові?)
З. Шумаря (Шумара?)
О. Шумарем (Шумаром?)
М. Шумарі, Шумареві (Шумарі, Шумарові?)
К. Шумарю (Шумаре?)


Спробувала виконати вправу /unknw.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":unknw:" border="0" alt="unknw.gif" />
Поважні філологи виправлять мої помилки /wink.gif" style="vertical-align:middle" emoid=";)" border="0" alt="wink.gif" />

Дякую.

[********]

Незрозуміле для мене залишається лише одне питання:
прізвище Шумар відм. в жін роді? Н. Шумара ??

Українські та інші слов’янські прізвища із закінченнями іменників II відміни відмінюються за зразками відмінювання відповідних іменників ІІ відміни. Але, мабуть-таки, у родовому відмінку прізвище Шумар матиме закінчення -я.

До м’якої групи належать іменники чол. роду із суфіксом -ар, які в однині мають наголос на корені: бондар — бондаря, лікар — лікаря, писар — писаря...

[Дмитро]

Але, мабуть-таки, у родовому відмінку прізвище Шумар матиме закінчення -я.

Все правильно, пані Родзинко. Я просто не встиг написати. Коли прізвище Шумар має українське (слов'янське) походження (утворилося від основи шум за допомогою суфікса -ар), воно належить до м'якої групи, а коли це прізвище неслов'янське — до твердої. Але в обох випадках відмінюється лише чоловічий антропонім. Тож варіанти пані Танки цілком слушні: українське (слов'янське) прізвище — на першому місці, неслов'янське — в дужках.

[Листопад]

Все правильно, пані Родзинко. Я просто не встиг написати. Коли прізвище Шумар має українське (слов'янське) походження (утворилося від основи шум за допомогою суфікса -ар), воно належить до м'якої групи, а коли це прізвище неслов'янське — до твердої. Але в обох випадках відмінюється лише чоловічий антропонім. Тож варіанти пані Танки цілком слушні: українське (слов'янське) прізвище — на першому місці, неслов'янське — в дужках.

І все-таки я не можу зрозуміти, чому пишуть: вулиця Олеся Гончара, університет імені Олеся Гончара? /unknw.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":unknw:" border="0" alt="unknw.gif" />

[Дмитро]

І все-таки я не можу зрозуміти, чому пишуть: вулиця Олеся Гончара, університет імені Олеся Гончара? /unknw.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":unknw:" border="0" alt="unknw.gif" />

Я теж, пані Листопад. Певно, під впливом російської мови, в якій апелятив гончар також пишеться гончар, а не гончарь (пор.: ). С. Караванський у своїй книжці "Пошук українського слова..." радить відмінювати прізвище так само, як апелятив (). Ці форми рекомендує й укладач Довідника українських прізвищ Ю. Редько.

[Танка]

— Пожди, — мовила, — не бачиш? Зоня хоче тебе познайомити з Орядином.

— Ти говорила що з Орядином? — питала мене тітка під час повороту додому.

— Наталко, щоб ти мені не посміла з Орядином розмовляти! — гукнула до мене гострим тоном і поглядом.

Отже, Ольга Кобилянська в орудному відмінку пише закінченням -ом, а не -им, як у випадку з прізвищами слов'янського походження.

А про те, що Орядин має слов'янське походження, кажуть такі уривки:

Одна наша знайома, вдовиця по якімсь судді, оповідала тітці, що Орядин дитя «любові» якоїсь своячки надлісничого, доньки українського православного священика, й якогось музиканта.
— Але не думайте, дорога пані професорова, — оповідала вона, — що він був з тих славних угорських циганів-музикантів, межи котрими стрічається не раз справжніх князів щодо багатства! О, ні! Він був український циган і походив з Глиниці. Це сільце на Буковині вам звісне, там більше циганів, як мужиків. Українських циганів, пані професорова, на те кладіть увагу! Граючи, видобувся він на капельмейстра глиницької банди, а що був добрим українцем, то її батько, священик, приймав його з патріотизму частіше в себе і з часом, дорога пані, з часом... — Тут вона урвала, закінчивши оповідання злобним, придавленим сміхом...

— Ет! Ви берете річ з цілком іншого боку. Я так не думала. Він працює в адвоката Міллера, а той, мабуть знаєте, перший адвокат тут і чоловік з великим маєтком і впливом. Орядин — як я чула — один з його наулюбленіших конципієнтів і тішиться у свого принципала, хоч він українець, а той поляк, великим довір'ям.

— Розуміється! — Вона говорила в симпатичнім, а заразом роздразнюючім тоні. — Лучче скрутіть мені сигаретку і оповіджте що-небудь інтересне. На те я й прийшла сюди. Чи ви не румун? — спитала його, хоч добре знала, що він українець.
— Ні.
— Ну, я думала, що ви румун, бо ви такі смагляві.
Він усміхнувся і сказав, що українець.

Ніяким чином не ставлю під сумнів чуття української мови шановної Ольги Кобилянської. Здається, навіть інакше й уявити собі не можна, ніж так, як сказала майстриня слова.
Просто звернула увагу.
А, може, у випадку з Орядином діє інше правило? Яке?

До речі, як у орудному відмінку буде "почувати себе" прізвище Литвин?