Злата писав: ↑Пон березня 22, 2010 12:41 pm
Григір Левкович Аркушин, професор кафедри історії та культури української мови, у своїх словниках також пише про с. Св
ітязь Шацького району Волинської області. Однак розповів, що коли студенти університету їздили до Шацьку записувати фольклорний та діалектний матеріал, то привезли іще одне сказання щодо походження назви населеного пункту. Мовляв, назва топоніма походить від св
ити. Жителі села, чоловіки, носили сорочки до колін, неширокі штани, перепоясувалися поясом; взимку, коли було холодно, одягали хутряні кожухи, а восени чи навесні усі ходили в сукняних свитах.
Скажете, що це також одна з легенд, переповіданих народом. Однак не можна уникати припущень, що то таки правда.
... а тоді всі селяни покидали ці свити в найближче озеро (мабуть, мода минула), і стало воно Свитязем, себто свитяним озером (а доти воно безіменне було, бідолашне)... Чергова спроба народного етимологізування – гарна казочка. (Щодо назви села – і поготів: зазвичай найменування населених пунктів вторинні проти назв об’єктів оро- чи гідроландшафту.) І Григір Левкович, якого вельми шаную, Вам про це мав сказати. /wink.gif" style="vertical-align:middle" emoid=";)" border="0" alt="wink.gif" />
У мовознавчій науці щодо походження назви є кілька версій. Наразі вони тут не наводилися, тож оприлюдню деякі. Одна з гіпотез запропонована І.Спрогісом. Він виводить гідронім з литовського svetus, яке, на думку дослідника, запозичене балтійською мовою з іллірійського Σvetuas «білий, світлий». На іншомовне походження назви вказують О.Соболевський та М.Фасмер. Останній виводив назву з давньоісландського Huiting<huitr «білий», зближуючи з лексикою гнізда світл- [Фасмер, 3, 582].
Український топоніміст Ямко корінь цієї власної назви виводить з праслов. viti «вити, крутити» < і.-є. *ṷei- (*ṷeia-, *ṷi-) «гнути, крутити, вити», мотивуючи основу особливостями конфігурації озера «звивисте, криве». В.Шульгач, аналізуючи старожитню гідронімію України, повязує Сві(и)тязь із відповідним апелятивом — sъvitęzь «крива, зігнута, опукла форма».
Нині маємо нормативну форму, зафіксовану чинним правописом, – Світязь. Флексію родового відмінка цей же правопис також наводить. Тож питання, порушене в темі, вичерпано. Літредактори цього й повинні дотримуватися. А етнографи, фольклористи, діалектологи чи інші реконструктори давнини хай шукають далі: цілком можливо, знайдуться незабаром й інші гіпотези, що матимуть під собою наукове підґрунтя. Отоді можна буде говорити про зміну написання в наступній версії правопису.
Але й відкараскуватися від народних сказань, керуючись (аж так категорично) правилами Правопису, теж не варто.
Усьому своє місце.