Пасха
Модератори: Танка, vitaly1, Листопад
Пасха
Як буде слово "Пасха" в давальному та місцевому відмінках?
Пасха
Весь флуд повидаляв.
5. Місцевий відмінок. У місцевому відмінку однини іменники першої відміни мають закінчення -і, після голосного та апострофа — -ї: на книжці, на машині, у перемозі, на фабриці, у бурі, у надії, у робітниці, у сім’ї, у статті; у кручі, на межі, на площі, у тиші.
Примітка. Перед закінченням -і в давальному та місцевому відмінках приголосні г, к, х переходять відповідно в з, ц, с: нога — нозі, рука — руці, муха — мусі.
5. Місцевий відмінок. У місцевому відмінку однини іменники першої відміни мають закінчення -і, після голосного та апострофа — -ї: на книжці, на машині, у перемозі, на фабриці, у бурі, у надії, у робітниці, у сім’ї, у статті; у кручі, на межі, на площі, у тиші.
Примітка. Перед закінченням -і в давальному та місцевому відмінках приголосні г, к, х переходять відповідно в з, ц, с: нога — нозі, рука — руці, муха — мусі.
Пасха
Так, слово Пасха у старослов’янській мові, як свідчить цей підручник, була винятком з правила про чергування. Та зберігати цей виняток в українській мові, гадаю, немає підстав. Форма Пассі, що її навела пані Листопад, милозвучна й цілком відповідає нормам української мови. Саме її фіксує, зокрема, Орфоепічний словник Миколи Погрібного.
[attachmentid=211]
А коли згадати, що в живій мові замість Пасха найчастіше ми чуємо Паска, то в давальному та місцевому відмінках можна послуговуватися й формою Пасці. Приміром, Іван Огієнко у своєму перекладі Святого Письма скрізь уживає лише іменник Пасха:
Проте в місцевому відмінку віддає перевагу формі Пасці:
Але в жодному разі не Пасхі. Така форма в давальному та місцевому відмінках грубо порушує норми української літературної мови.
[attachmentid=211]
А коли згадати, що в живій мові замість Пасха найчастіше ми чуємо Паска, то в давальному та місцевому відмінках можна послуговуватися й формою Пасці. Приміром, Іван Огієнко у своєму перекладі Святого Письма скрізь уживає лише іменник Пасха:
[quote]У місяці першім, чотирнадцятого дня місяця під вечір — Пасха для Господа (Левит, 23:5).
У першому місяці, чотирнадцятого дня місяця буде вам Пасха, свято семиденне; будете їсти опрісноки (Книга пророка Єзекіїля, 45:21).
За два ж дні була Пасха й Опрісноки (Євангелія від святого Марка, 14:1).[/quote]
Проте в місцевому відмінку віддає перевагу формі Пасці:
[quote]І рушили вони з Рамесесу першого місяця, п'ятнадцятого дня першого місяця, другого дня по Пасці вийшли Ізраїлеві сини сильною рукою на очах усього Єгипту (Числа, 33:3).
А назавтра по Пасці їли вони того самого дня з урожаю того Краю, опрісноки та пражене (Ісус Навин, 5:11).
І, схопивши його, посадив до в'язниці, і передав чотирьом чвіркам вояків, щоб його стерегли, бажаючи вивести людям його по Пасці (Дії святих апостолів, 12:4).[/quote]
Але в жодному разі не Пасхі. Така форма в давальному та місцевому відмінках грубо порушує норми української літературної мови.
Пасха
А коли згадати, що в живій мові замість Пасха найчастіше ми чуємо Паска, то в давальному та місцевому відмінках можна послуговуватися й формою Пасці.
Якщо говорити про живу сучасну мову, то слово Паска вживається не замість слова Пасха. Це різні поняття взагалі.
Паска - це випечений та прикрашений великодній хліб.
А Пасха - одна із назв свята Великодня. З одного боку - застаріла, з іншого - калька з російської. В Україні вживається Великдень.
Звідси й форма Пасці у давальному та місцевому відмінках, бо скоріш за все йдеться саме про Паску - хліб.