Означення (-чень, -ченнів)

[Мавка]

У "Правописному словникові" Г. Голоскевича натрапила на дивну, як на мене, форму родового відмінка множини іменників освідчення, означення (освідчень/освідченнів, означень/означеннів).
Правопис впорядковує:
[quote]У родовому відмінку множини іменники другої відміни мають закінчення -ів (-їв), нульове закінчення та -ей.
1. Закінчення -ів (після голосного та апострофа -їв) мають іменники чол. роду та іменники середн. роду на -е, -я: батьків, берегів, вольтів, героїв, друзів, дощів, країв, метрів, омів, підписів, робітників, солдатів, солов’їв, степів, товаришів, школярів; верхів’їв, відкриттів, життів, міжгір’їв, морів, нагір’їв, подвір’їв, полів, покриттів, почуттів, прислів’їв.
Примітка. Деякі іменники чол. роду мають і нульове закінчення (основу): ватів (ват), кіловатів (кіловат), татів (тат), чобіт, а також після числівників: сім днів (і день), сто раз (і разів), але днів сім, разів сто; сім чоловік, тобто «сім осіб», але сім чоловіків — «сім осіб чоловічої статі», чоловік із двісті, а також ті іменники, що втрачають у множині суфікс -ин, -їн: болгар, громадян, селян, татар, але: грузинів, осетинів.[/quote]
Невже правила щодо подвійної флексії родового відмінка множини іменників середнього роду другої відміни й доречні до слів означення, освідчення?

Адже
[quote]Нульове закінчення мають усі іменники середн. роду на -о, -е та більшість на -я (переважно з попереднім м’яким подовженим приголосним н): бажа́нь, болі́т, вага́нь...[/quote]

[Savo]

Невже правила щодо подвійної флексії родового відмінка множини іменників середнього роду другої відміни й доречні до слів означення, освідчення?

Звичайно ж, доречні. Для тих, хто послуговувався (-ється) правописом 1929 року і відповідно Правописним словником Голоскевича.
А як слід писати такі іменники нині, ви самі й відповідаєте, цитуючи чинний правопис:

Нульове закінчення мають усі іменники середн. роду на -о, -е та більшість на -я (переважно з попереднім м’яким подовженим приголосним н): бажань, боліт, вагань, верховіть, весіль, відер, вікон, доліт, завдань, засідань, знань, кіл, кілець, коліс, місць, озер, облич, пальт, питань, піддаш, полотен, посилань, прізвищ, роздоріж, серць (і сердець), сіл, слів, сприйнять, хутер, яєць, але: морів, полів (рідше піль).

Здається, жодної проблеми.
До наведеної "меншості" (морів, полів) можна додати, наприклад, верхів’їв, прислів’їв тощо. Чому не нульова фіналь в таких іменниках без подовженого приголосного? Все логічно: кінцівка таких слів у разі нульвого закінчення стає важкою для вимови, адже поряд з передостаннім приголосним опиниться ще суфіксальний [й]: [прислівй, верхівй], тоді як у словах із подовженим звуком, оскільки зникають умови для тривалішої артикуляції (між двома голосними), просто залишається один звук.
Хоча подовжений звук у початковій формі не завжди гарантує нульового закінчення в р. в. мн., пор. відкриттів, відчуттів, життів, почуттів тощо. Проте знов-таки визначальною стає вимова таких слів (відкрить, відчуть, жить, почуть), цього разу "чудернацька" – навряд чи помилишся з вибором.

/ps.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":ps:" border="0" alt="ps.gif" /> Покликання вище веде на відмінювання іменників І відміни. Точне тут.

[Мавка]

Невже відмінкове закінчення -ів у словах означення, освідчення зручне для вимови? І чи допустиме тут вільне варіювання флексій?

[Savo]

Невже відмінкове закінчення -ів у словах означення, освідчення зручне для вимови? І чи допустиме тут вільне варіювання флексій?

Перепрошую, а з чого ви взяли, що воно "зручне для вимови"? І для чого варіювати, якщо паралельних форм чинний правопис не передбачає? Чи ви маєте намір дотримуватися вже нечинних норм початку 20 століття?

[Мавка]

Перепрошую, а з чого ви взяли, що воно "зручне для вимови"?

Даруйте, але саме це я зрозуміла з Вашого попереднього допису.

Чи ви маєте намір дотримуватися вже нечинних норм початку 20 століття?

Я про це десь зауважила?

[Savo]

Даруйте, але саме це я зрозуміла з Вашого попереднього допису.

У моєму дописі про це нема й натяку.

Я про це десь зауважила?

Ви пишете: . Це ви запитуєте для когось? Чи то запитання заради запитання? Майже сто років минуло, як така варіативність була допустима. Щонайменше півстоліття – як такі паралельні форми втратили нормативність. То для чого витягаєте на світ Божий те, чого вже нема? Паралельних форм наведені іменники нині не мають. Про що ще тут дискутувати? Тому й перепитую, чи ви зібралися дотримуватися вже нечинних норм початку 20 століття?

[Мавка]

Це ви запитуєте для когось? Чи то запитання заради запитання?

Насамперед для себе.
Вдячна за відповідь. Та лиште ще слово для інших.

[Savo]

Та лиште ще слово для інших.

Я нічого ні від кого не забираю.
Проте кажу, що саме запитання позбавлене сенсу (з цим теж можна дискутувати – прошу): питати про допустимість і слушність варіативності в сучасному слововжитку того, чого вже просто НЕМА. Якщо ж хтось уживає такі форми, то свідомо йде на порушення чинних норм. Цього, ясна річ, теж не заборониш. Є ж мода навіть на порушення.

[Мавка]

Якщо ж запитання позбавлене сенсу, ніхто ж не змушує відповідати. Правда?
Цікаво, що втратили своє подвійне закінчення в родовому відмінку множини іменники писання, почування, оповідання, непорозуміння, покоління, видання, переживання, домагання, міркування, нагадування, нарікання, страждання...
[quote]За оста́нні два ро́ки (или за оста́нніх двох ро́кі́в) він написа́в кі́лька га́рних оповіда́ннів. (Квітка);
Купи́в наро́дніх вида́ннів уся́ких видавни́чих фірм (Грінченко).
Співе́ць тужли́вих пережива́ннів, яки́х ря́сно дово́диться зазнава́ти се́ред на́шої буде́нщини (Єфр.);
Сами́х нага́дуваннів було́ ма́ло (Н. Громада);
Де́який матерія́л до міркува́ннів про се (Грінч.);
Позити́вна нау́ка вже ні́би довела́ всю безпідста́вність націона́льних змага́ннів (Грінч.).[/quote]

[quote]бажа́ння, -ння; -жа́ння, -жань і -жа́ннів
блага́ння, -ння; -га́ння, -га́нь і -га́ннів
дору́чення, -ння; -чення, -чень і -ченнів
зазіха́ння, -ння; -ха́ння, -ха́нь і -ха́ннів
застере́ження, -ння; -ження, -жень і -женнів, -женням
звору́шення, -ння; -шення, -шень і -шеннів
зізна́ння, -ння; -зна́ння, -зна́нь і -ннів
зна́ння́, -ння́, -нню́, -ння́м; знання́, знанні́в
іме́ння, -ння, -нню; іме́ння, іме́ннів і іме́нь
надба́ння, -ння; -ба́ння, -ба́нь і -ба́ннів
накопи́чення, -ння; -чення, -чень і -ченнів
наслі́дування, -ння; -вання, -вань і -ваннів, -ванням
натяка́ння, -ння; -ка́ння, -ка́нь і -ка́ннів
невдово́лення, -ння; -во́лення, -во́лень і -во́леннів
обійма́ння, -ння; -ма́ння, -ма́нь і -ма́ннів
офо́рмлення, -ння; -млення, -млень і мленнів
перекру́чення, -ння; -чення, -чень і -ченнів
пересе́лення, -ння; -се́лення, -се́лень і -се́леннів
пита́ння, -ння, -нню, -нням, в -нні і -нню; -та́ння, пита́ннів і пита́нь, -та́нням
пове́рнення, -ння; -нень, -нень і -неннів
погро́жування, -ння; -вання, -вань і -ваннів
поколі́ння, -ння, -нню, в -нні; -лі́ння, -лі́нь і -лі́ннів
проба́чення, -ння; -чення, -чень і -ченнів
уя́влення, -ння; -лення, -лень і -леннів[/quote]

[Savo]

Якщо ж запитання позбавлене сенсу, ніхто ж не змушує відповідати. Правда?

Бачте, ви ставите це запитання в розділі "Мовних консультацій", де з’ясовується

правильне написання, вимова слів, словотворення тощо в українській мові.

То хотілося б збагнути сенс запитання, щоб давати на нього відповідь. Відповідати ніхто не змушує, як і висловити свою думку, зокрема й мені, ніхто заборонити не може.
А от що такий факт у мові мав місце, справді цікаво, про що ви й пишете у рядках, які цитую нижче. Тільки ж це не консультація вже. А цікава річ, що доречна в розділі "Українська мова: вчора, сьогодні, завтра".

Цікаво, що втратили своє подвійне закінчення в родовому відмінку множини іменники